В п’ятницю зранку присутні на привокзальній площі могли спостерігати, як з будівлі вокзалу виносять величезні металеві шафи, відомі багатьом поколінням бердичівлян як автоматичні камери схову. Ці ж самі кремезні залізничники, які виносили важкенні шафи, вантажили їх на тракторний причіп.
Серед зівак, які спостерігали над цим процесом тим часом ширилась думка, мовляв, стараються хлопці, а гроші за металолом покладе в кишеню хтось інший.
В довідковому бюро запевнили, що вивозять не всі камери, кілька шафок все ж залишиться і бердичівляни чи гості міста зможуть ними скористатись. Однак, останнім часом користуються цією послугою все менше і менше подорожуючих. Та й подорожуючих залізницею після того, як відмінили більшість поїздів, в Бердичеві теж стало набагато менше.
Ще минулою весною мені довелось побачити як ці камери ремонтував електромеханік з Козятина і бідкався, що запчастин до них практично немає, і взагалі, вокзал Бердичева чи не останній, де ці електричні машини ще залишились.
Внаслідок вивезення камер, для очей відвідувачів залу очікування в повній красі відкрилась картина з оленями, напевно, схожа на ту, яку в своїх піснях прославив Віктор Бронюк і група «ТіК». До речі, картина з коровами на другій стіні зали дуже схожа на всесвітньо відомий шедевр Ботічеллі, який зберігається в Мюнхенській Пінакотеці. Можливо, якийсь радянський художник малював її з репродукції художнього каталогу. А ось картини на протилежній стіні замалювали ще задовго до оголошеної в країні «декомунізації». Адже на одній з них було зображено виступ Леніна, а що було на другій, вже й не пам’ятаю.
Ось так і твориться історія: замість камер схову – шафки в супермаркетах, замість агітаційних картин – мурали на стінах будинків, замість душних поїздів – літаки та автівки, що буде далі?..
Матеріал сайту: http://www.rio-berdychiv.info/
Просмотрено: 510 раз
