Чи то раніше цей факт просто не помічали, а, скоріш, то все – війна на сході, та Бердичів, виявляється, є містом не лише мужніх, звитяжних й відданих рідній Україні артилеристів, а й мужніх, звитяжних і так само люблячих українську землю і народ, який на ній живе, десантників. Так, свого часу 2-го серпня, містом де не де прогулювалися кремезні хлопці й чоловіки у формі ВДВ, сколихували тишу сигнали пари автівок із прапорами «летючої» армійської еліти, та й, власне, все по тому. Цьогоріч вперше Бердичів забарвився у кольори «десантури» так насичено: у Паркові ім. Шевченка відзначали День високомобільних десантних військ Збройних сил України. Усі разом. Без поділу на хороших та поганих, на городян та селян, на цивільних та військових.
До когорти «Воїнів світла» українських десантників навічно внесла їхня безприкладна хоробрість та відданість військовому обов’язку у зоні АТО. Боротися проти потужного ворога-агресора десантники починали чотирма напіврозваленими армійським начальством бригадами. Аби через лічені місяці перетворитися на справжню ударну міць, загартовану війною.
Євгеній та Віталій Аверкіни, Станіслав Кінзерський, Богдан Ігнатюк, Олександр Омельчук, Рустам Розієв, Олександр Черняк – це лише перша частина героїв-десантників, відзначених того дня подяками від співвітчизників. До другої частини винуватців свята увійшли Юрій Воєводін, Сергій Галабурда, Олкександр Кашеваров, Ярослав Голяченко, Микола Боголюбський, Олександр Богун та все той самий Євгеній Аверкін. І ті, й інші проявили себе героями у надскладних ситуаціях, і ті, й інші є гордістю ЗСУ.
І вже самі десантники-співорганізатори заходу – із Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО «Побратими України» та Спілки учасників АТО України – вручили почесні відзнаки відважним захисникам Луганського аеропорту, їхнім батькам та дружинам (нагороди отримали Володимир Русінов, Анатолій Рембалович, Олександр Мізюк, Анатолій Білобородов, Руслан Крижанівський, Олександр Орел, Анатолій Вітюк та Олександр Палажевич).
Це дійство, можна би було назвати, святковим концертом, коли б не схилені у хвилині мовчання голови, коли б не серця, що шалено колотилися при зачитуванні списку загиблих в АТО.
Вони просто хотіли пом’янути тих, кого вже немає поруч, зустрітися з тими, хто вижив у страшній м’ясорубці, із тими хто назавжди увійшов до товариства, в якому по-особливому розуміють поняття «честь», «дружба», «вірність», «обов’язок». Хотіли, аби про усіх них знав Бердичів.
День ВДВ у Бердичеві підтвердив: у місті та в Україні є справжні чоловіки, констатували присутні у Паркові. Сьогодні словосполучення «Захисник Вітчизни», «славний воїн», «справжній чоловік» не звучать банально й заяложено, цих людей конче потребує українське суспільство. І як відрадно було спостерігати, що кольори десантників так личать місту – як личать йому чоловічі чесноти, зізнавалися люди.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Володимир Чайковський
ТРК ВІК
Просмотрено: 616 раз
