Насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити, чи помацати. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.
Про патріотизм сьогодні говорять дуже часто і багато. І, мабуть, не даремно, оскільки рівень патріотизму в нашій країні зараз зріс чи не найбільше за останні 20 років.
Але дуже жаль, що причина цього – не високі досягнення у сферах освіти, мистецтва та спорту, а – війна.
Думаю, ніхто з нас – покоління 21 століття, навіть і не здогадувався, що доведеться побачити війну на власні очі… Але доля вирішила інакше.
Війна з «братнім народом та найближчим сусідом»- це не просто війна, це – доведення самим собі та всьому світу, що Україна – не частина Росії, а окрема, самобутня країна з своєю історією, культурою та звичаями.
«А ви думали, що Україна так просто? Україна – це супер! Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни », – Ліна Костенко, як завжди, потрапляє в саму ціль. Адже, український народ, переживши немало важких періодів в своїй історії, не втратив, мені здається, головного – віри в свої сили.
Внесок бердичівлян у боротьбу з ворогами – значний. Наші чоловіки та хлопці беруть активну участь у військових діях на Сході. Вже не раз ми прощалися та зустрічали їх на вокзалі, проводжали героїв в останню путь, бачили сльози, відчай, біль, пройшли 3 хвилі мобілізації,…настала черга 4-ї.
Сьогодні о 9.00 годині біля Бердичівського військкомату відбулося перше з декількох відправлень бердичівлян, що потрапили під 4-ту хвилю, на війну. З сльозами, з сумом та розпачем в очах мужніх чоловіків проводжали рідні і друзі. Спочатку військові прибудуть до Житомира, де буде сформована команда з усіх жителів Житомирської області, а вже потім у Львівську область, в Старичі, на навчання. Після навчання – на війну.
Серед бердичівлян, які виїздили до Житомира сьогодні, було багато добровольців. Один чоловік, старший прапорщик за званням, якого звати Віктор, нам розповів, що він військовий пенсіонер, але добровільно йде захищати країну і вважає, що це справа кожного справжнього чоловіка. Військовий не засуджує людей, які не хочуть йти на війну, оскільки це справа кожного особисто. Але все ж таки «чоловік не повинен ховатися». Щодо самої ситуації в країні, то він впевнений: «Все закінчиться, тільки якщо українці себе відстоять».
Життя кожного з нас складається таким чином, що ми не вміємо цінувати те, що маємо. А коли врешті-решт починаємо це робити – то вже пізно. Дивлячись сьогодні на заплаканих та розчулених бердичівлян, які так не хотіли відпускти своїх чоловіків, батьків та синів з рідного міста, навіть журналісти не могли стримати сліз.
У чоловіків же навпаки-настрій був чудовий, вони посміхалися, вигукували «Слава Україні! Героям Слава», а також співали «українську народну пісню» про президента країни агресора.
Може, саме в таких спосіб вони хотіли приховати свій страх та справжні почуття?
Адже поки хтось «відмахується» всім відомими фразами: «От прийдуть в Бердичів- я піду захищати!», «Це не наша війна, хай Донбас воює», «Та ну, я не хочу, щоб мене вбили» військові, незважаючи на свої власні страхи, їдуть захищати Україну від рашистів.
Хтось скаже, що це нерозумно, дещо банально, неправильно, але це життя, і ніхто не знає, що очікує його завтра. Немає впевненості в завтрашньому дні. І саме тому й існують герої…
До речі, на сесії міської ради було вирішено, що для сімей військових, що відправляються на Схід, знімається плата за житлово-комунальні послуги. Родичі та рідні бердичівських героїв повинні знати, що пільги поширюються на загальну площу тільки одного помешкання (якщо, наприклад, їх у власності військового декілька).
Хтось казав, що країна існуватиме доти, поки є чоловіки, здатні її захищати. Бердичівляни власним прикладом доводять правдивість цих слів.
Чи оцінять ці прагнення потім? Чи повернуться додому всі? – на ці питання немає відповіді. Але одне відомо точно: у Бердичеві живуть патріоти, яким небайдуже наше майбутнє…
Слава Героям України!
Слава бердичевлянам!
Олена СОНЯЧНА
Просмотрено: 780 раз
