Наше місто маленьке і спокійне, живе своїм життям протягом кількох сотень років. Всі блага цивілізації приходять в Бердичів із значним запізненням не порушуючи його сонний ритм життя. Будь яке звичне для мешканців інших міст явище ми сприймаємо, як малі діти з цікавістю і щирим подивом.
Річка наповнена зеленою водою, хащі вздовж берега та неповторний аміачний аромат – за цими прикметами кожен бердичівлянин впізнає місцину, що вже років з 20 є візитною карткою цілого мікрорайону. Знайомі з цими запахами й усі хто проїздить чи проходить повз смердючі зарості, що тягнуться майже до зупинки «Шкірцех».
Останніми днями житомирські та бердичівські сайти заполонила інформація про те, що у ході перевірок працівники податкової міліції Житомирської області викрили на Бердичівщині нелегальне підприємство по виробництву червоної цегли. Як писали, сталося це 27 липня.
У старі добрі часи всіх лікарів: і земських, і повітових, і губернських, і столичних, і практикуючих приватною практикою об’єднували не тільки клятва Гіппократа, але й відчуття корпоративної етики. Зараз же, коли медицина і фармацевтична її «гілка» поставлені на комерційні рейки, медики «зняли маски», а корпоративна етика ними забута. Адже, яке кам’яне серце треба було мати столичному дорогому ескулапу, щоб сказати юній жінці, яка в сльозах сиділа над помираючою дитиною і нічим не могла допомогти своїй довгоочікуваній Яночці, такі слова: «А нафіга ви народжували в Бердичеві? Вас що, не цікавив кінцевий результат?»
К сожалению, с каждым годом стает все меньше и меньше специалистов, которые обладают высокими профессиональными навыками в своем деле. И эта беда касается не только всех промышленных отраслей и производств, но и государственных служб, которым все тяжелее найти подходящих специалистов на руководящие должности, которые владели бы всеми необходимыми качествами и навыками, чтобы занять столь высокие посты. Возможно, именно поэтому в правительстве уж сейчас озаботились проблемой подготовки кадров, создав так называемый кадровый резерв, в который вошла настоящая «элита» нашей нации. Есть среди них и представители города Бердичева.
Як стало відомо Інтернет-виданню Діловий Бердичів, Сергій Рижук повідомив, що балотуватиметься в народні депутати по мажоритарному виборчому окрузі №62 (Житомир). Таке рішення було прийнято після розмови з Президентом.
Велосипедный спорт занял прочное место в жизни Бердичевских тинэйджеров, и на сегодняшний день большинство из них любит крутить педали, путешествуя на своем двухколесном транспорте. Как правило, молодые люди, собираясь компаниями, выезжают на велосипедах на природу, чтобы посидеть и пообщаться, впрочем, иногда велосипедисты и проделывают долгий путь из одного населенного пункта в другой. Но на днях двум бердичевлянам доехать до места назначения помешал… экипаж службы ГАИ, встреча с которым закончилась для подростков в отделении милиции.
в Бердичеві ліквідована неприбуткова організація взаємодопомоги "Лікарняна каса міста Бердичева". Організована у лютому місяці 2001 року, Лікарняна каса мала на меті вирішення питань з забезпеченням медичними препаратами та оплати послуг медичних організацій в разі звернення її члена до лікарняних установ міста Бердичева. У перші роки діяльності організації її членами були до 10 тисяч бердичівлян. Але з часом кількість її членів почала поступово зменшуватись. Це привело до зменшення коштів, які каса могла виділяти на забезпечення хворих ліками. Також немалу роль в долі Лікарняної каси Бердичева зіграла інша аналогічна організація – Лікарняна каса Житомирської області, у яку почало переходити все більше бердичівлян. Наприкінці своєї діяльності Лікарняна каса міста Бердичева нараховувала всього 1720 осіб, яким у зв'язку з ліквідацією організації запропонували перейти до Лікарняної каси Житомирської області. Головою правління Лікарняної каси та незмінним керівником на протязі всього часу її діяльності був Василь Іванович Припутницький – лікар-хірург, завідуючий відділенням Центральної міської лікарні, Почесний громадянин міста Бердичева.
2009 р. —
у Бердичеві в тестовому режимі розпочала трансляцію своїх радіопрограм перша суто місцева радіостанція під назвою "Live FM". Радіостанція працює в ультракороткохвильовому діапазоні на частоті 102,0 МГц.
2008 р. —
цього дня жителі Бердичева могли спостерігати часткове сонячне затемнення, пік якого прийшовся на 13 год. 07 хв. Сонячний диск був закритий супутником Землі Місяцем на 39%.
2001 р. —
у місті почала свою діяльність неприбуткова організація "Лікарняна каса міста Бердичева", мета якої – вирішення питань з забезпеченням медичними препаратами та оплата послуг медичних організацій в разі звернення хворого до лікарень міста Бердичева. Лікарняна каса працює за принципом взаємодопомоги, першим головою правління цієї організації обрано лікаря міської лікарні Василя Івановича Припутницького.
2000 р. —
на телефонній мережі Бердичева місцевим підрозділом національного телекомунікаційного оператора ВАТ "Укртелеком" введено в дію обладнання похвилинного обліку місцевих розмов (АПОР) для абонентів телефонних станцій АТС-2, АТС-3, ПСК-29, а ще через місяць — для абонентів АТС селища Гришківці. Бердичів став першим серед міст Житомирської області, де "Укртелеком" розпочав надання даної послуги.
1934 р. —
у Бердичівській педагогічній школі, що розташована по вулиці Карла Лібкнехта (сучасний педагогічний коледж), відкрито відділ дошкільного виховання дітей.
1922 р. —
в Бердичеві на підставі "Положення про єдину трудову школу", прийнятого керівництвом України, закінчилася реорганізація (реформація) міських шкіл. Результатом реорганізації стало перетворення навчальних закладів на Єдині трудові школи. Мета проведеної реорганізації –
"… следует раз и навсегда порвать со старой школой, которая при НЭПе начала оживать благодаря стремлению буржуазных групп влиять на школы путем введення платы за обучение или открывая частные школы". У ході цих дій у Бердичеві було залишено 14 шкіл, серед яких 6 українських, 4 єврейські, 2 польські та 2 російські школи, 123 вчителі навчало 4035 учнів, а на кінець відбудовчого періоду кількість учнів зросла до 4752, вчителів – до 167. Навчання у трудових школах передбачалося з восьмирічного віку. При кожній школі була організована підготовча група для учнів віком 7 років, метою якої було надання можливості всім дітям отримати дошкільне виховання. Всі трудові школи вважалися семикласними і вони користувалися однаковими правами та розподілом майна.
1877 р. —
в Бердичеві відкрилось 2-класне початкове єврейське училище. Воно було розраховане на навчання 200 учнів. Та навіть такої кількості учнівських місць було недостатньо для міста, що мало більш як 70-и тисячне населення. Тому родинам з невеликим достатком приходилось віддавати своїх дітей на навчання до Житомира та Немирова, а достатньо забезпеченим – до Києва, Одеси, Варшави.