Займатися фізкультурою у верхньому одязі для студентів медичного коледжу – не новина. Жартують - тіло у холоді зберігається довше. Хоча коли температура у спортзалі опускається до позначки мінус тут не до жартів.
Якщо для більшості поняття честь, гідність, самовідданість – це суто людські якості, то для працівників міської аврійно-рятувальної служби ці риси мають бути професійними.
Переступивши поріг загальноосвітньої школи №10 Голова Верховної Ради Володимир Литвин одразу попрямував до бібліотеки. Найбільше уваги спікер, як істинний історик за фахом, приділив поличці, на якій розміщена література з історії України.
Голова Верховної ради Володимир Литвин жартома пообіцяв бердичівським журналістам вивчити питання перенесення столиці до їх міста. В ході робочої поїздки Житомирщиною спікер відвідав сесію міської ради та провів прес-конференцію.
Двадцять років – такий офіційний вік головного культурного центру міста. Тридцятого грудня тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ятого року двері міського палаці культури вперше відкрились для глядачів. Інтелігенція міста вважала це справжнім святом, адже для місцевих талантів і робітників заводу «Прогрес» старий будинок культури був затісний.
Займатися фізкультурою у верхньому одязі для студентів медичного коледжу – не новина. Жартують - тіло у холоді зберігається довше. Хоча коли температура у спортзалі опускається до позначки мінус тут не до жартів.
Якщо для більшості поняття честь, гідність, самовідданість – це суто людські якості, то для працівників міської аврійно-рятувальної служби ці риси мають бути професійними.
Переступивши поріг загальноосвітньої школи №10 Голова Верховної Ради Володимир Литвин одразу попрямував до бібліотеки. Найбільше уваги спікер, як істинний історик за фахом, приділив поличці, на якій розміщена література з історії України.
Голова Верховної ради Володимир Литвин жартома пообіцяв бердичівським журналістам вивчити питання перенесення столиці до їх міста. В ході робочої поїздки Житомирщиною спікер відвідав сесію міської ради та провів прес-конференцію.
Двадцять років – такий офіційний вік головного культурного центру міста. Тридцятого грудня тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ятого року двері міського палаці культури вперше відкрились для глядачів. Інтелігенція міста вважала це справжнім святом, адже для місцевих талантів і робітників заводу «Прогрес» старий будинок культури був затісний.
