Певно, ніхто вже і ніколи не згадає, коли горілка стала в Україні другою валютою. Розрахунки між людьми за зроблені послуги, товари чи роботу “пляшкою” вже давно стали звичним явищем. Більше того, це, певно, найтвердіша валюта, котра існує у світі — їй не загрожує ніяка інфляція чи світові економічні кризи. Щоправда, у дев’яностих роках минулого століття, особливо на селі, позиції “пляшки” дещо були похитнулися: за неї хліба у магазині не купиш, а зарплат люди не отримували роками. Тому за роботу вимагали вже не півлітра, а купюру. Та це явище було тимчасовим і нині ця “валюта” знову в ціні.
Під час проведення Днів польської культури в Бердичеві за сприяння консульства Республіки Польща у Вінниці в вестибюлі другого поверху приміщення Бердичівської міської ради було розміщено виставку культури Курпів — етнічної групи, яка проживає у північно-східній частині Польщі та становить інтегральну частину Мазовії, найбільшого регіону Польщі. Ця етнічна група одна з найцікавіших у Польщі. Курпи проживають по обидва береги річки Нарва. Північна частина регіону — це Зелена пуща, натомість південна — Біла пуща. Назва Курпє (назва регіону) походить від назви взуття, сплетеного з дерев’яного лика. Територію сьогоднішньої Білої пущі було заселено ще в ХІІІ столітті, Зеленої пущі — в ХVІІ столітті. Першими мешканцями пущі, використовуючи її природні багатства, були бортники, смолярі та мисливці. У місцевому краєвиді домінують луги та посівні поля серед лісового масиву. У регіоні Курпє нараховується вісім резерватів природи, загальною площею близько 1000 гектарів. У лісах можна зустріти
Є у Бердичеві місце, яке ніколи й нікому, незважаючи ні на свій нинішній статус, ні на статки, оминути ніколи не вдасться. Там назавжди зійдуться поруч і бомж, і мільйонер, злочинець і доброчинник. Мова йде про цвинтар, котрий рано чи пізно стає останнім місцем спочинку для всіх і кожного.
"Від суми та від тюрми не зарікайся", - каже народна мудрість. Звісно, ніколи не знаєш, де знайдеш омріяний скарб чи опустишся долілиць. Очевидно, що знаходить якраз той, хто шукає. При цьому, таке твердження можна застосувати і до суми, і до тюрми. Погодьтесь, що у буцигарню потрапляють, насамперед, ті, хто веде, скажімо так — не дуже законний спосіб життя.
Бердичівська ОДПІ нагадує, що відповідно до Податкового кодексу України, платниками є власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктом оподаткування визначено земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Департаментом сім’ї, молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації оголошено І етап Всеукраїнського фотоконкурсу «Молоде обличчя України - 2013». Фотоконкурс проводиться з метою підтримки та розвитку творчих здібностей молоді в аспекті розвитку візуального мистецтва та виявлення можливостей сучасного молодого покоління.
У Фотоконкурсі бере участь молодь віком від 14 до 28 років. Кількість фоторобіт, які подаються учасниками, необмежена.
Днями, на шпальтах нашої газети ми писали про те, що під Бердичевом розпочато будівництво асфальтного заводу. Нагадаємо, що завдяки продукції, котру на ньому виготовлятимуть, цьогоріч планується провести повний ремонт автошляху в напрямку Житомира. Та й, загалом, не може не тішити той факт, що поблизу нашого міста найближчим часом постане таке потужне підприємство.
Питання ремонту доріг безперечно одне із надважливих. Рівненьке асфальтове покриття запорука не лише бездоганного естетичного вигляду, а й безпечного руху пішоходів та автомобільного транспорту. Однак, таке «задоволення», як відомо, далеко не з дешевих. Відповідно, на виділення необхідних на ремонтні роботи коштів у повному обсязі (тобто стільки, щоб полагодити усе та відразу) годі і сподіватися. Тож, без допомоги небайдужих людей, котрі вболівають за рідне місто, ніяк не обійтися.
в Бердичеві у мікрорайоні Червона Гора введено у дію нову автоматичну телефонну станцію на 3000 номерів (АТС-3). Ця АТС забезпечила телефонним зв’язком один з найбільш густозаселених мікрорайонів міста, який завдяки розташованим тут військовим частинам стрімко розбудовувався у попередні десятиліття.
1811 р. —
в ніч з 30 на 31 липня в Бердичеві сталася велика пожежа: згоріло багато будинків, особливо тих, що розташовані поряд з дерев'яною Успенською церквою. Та, як кажуть, немає щастя без біди: ця пожежа знищила будинки, що були побудовані на церковній землі і заважали будівництву нового кам’яного храму. Тому після пожежі відновлення цих будинків та їх нове будівництво місцевою владою були заборонені.
1705 р. —
у відповідності до царського указу полковника Семена Палія, керівника українського правобережного козацтва, що тривалий час перебував у заточенні в бердичівському підземеллі, а згодом у Батуринській в’язниці, відправляють до заслання у Сибір (місто Тобольськ).