Для когось весна це пора розквіту та пробудження природи від довгого зимового сну, для когось це початок теплих сонячних днів, а для міста Бердичева весна – це початок традиційних загальноміських суботників, коли до прибирання та наведення благоустрою долучається велика кількість бердичівлян, щоб докласти своєю праці у чистоту та порядок на вулицях міста. Адже після танення снігу то тут, то там починають пробиватися перші «підсніжники» у вигляді порожніх пляшок, обгорток та інших продуктів життєдіяльності бердичівлян. І якщо у центральній частині міста Бердичева ще працюють комунальні служби, то у віддалених мікрорайонах та прилеглих до них лісах нога прибиральника не ступала вже багато років.
Чого тільки не зустрінеш сьогодні в інтернеті, не прочитаєш у пресі та не почуєш з каналів мовлення на тему окупації України Росією... Заголовки та анонси просто вбивають: «Очікується військовий напад на всіх кордонах…», «Цей день для України визначальний», «Війна неминуча…» і тому подібне. Наганяють страх репости – страшилки в соцмережах, підвищує градус боязні в громадянському середовищі і «народне радіо». Невже всі забули про те, що найбільший ворог людини і суспільства – паніка? Як же хочеться голосно – преголосно наказним тоном заволати: «Замовкніть усі!».
Військовослужбовець 26-ї Бердичівської артилерійської бригади, який постраждав від вибуху самохідної артилерійської установки на Херсонщині, не залишився наодинці зі своєю бідою. Родина старшого сержанта Олександра Скірченка отримала матеріальну допомогу у розмірі 10 тис.грн. Ці гроші зібрали бердичівські освітяни, щоб допомогти армії (за останніми даними, загальна сума становить близько 50 тис.грн.). Благодійна акція відбулася за ініціативи профспілок в усіх школах і дитсадках міста. Фіксованої «такси» не було: здавали хто хотів і скільки міг.
На сегодняшний день в редакцию издания «Бердичев Деловой» поступает очень много информации о деятельности организации Бердичевская самооборона. Да и простые люди часто к нам обращаются с вопросом разъяснить, что же это за организация, какие цели она преследует и чем конкретно занимается. Учитывая то, что незнание располагает к догадкам, подозрениям, а иногда и распространению беспочвенных слухов, о работе Бердичевской самообороны было решено поговорить непосредственно с ее лидером – Сергеем Адамяком.
В Украине продолжается частичная мобилизация граждан, и многие военнообязанные, ранее проходившие службу в Вооруженных силах, вновь призваны на свои боевые посты. Пока что для того, чтобы вспомнить былые навыки во время учений. Большое количество мобилизованных солдат находится сейчас и в расположении 26-й Бердичевской артиллерийской бригады.
У Бердичеві завжди поважали військовослужбовців за їх мужність, професійну підготовку та патріотизм, адже немає більш почесної професії, аніж захисник Вітчизни. Усі ми прагнемо миру, але зараз, коли над нашою державою зависла загроза вторгнення з боку РФ, саме армія являється тією стіною, яка здатна захистити мирних громадян та територію України від агресора. На жаль, ми виявилися не зовсім готовими до такого розвитку подій...
Цієї суботи біля ставка в центрі селища було людно і гамірно. Саме цього дня ініціативні і небайдужі жителі зійшлись в робочому одязі з граблями лопатами і бензопилами, щоб розпочати генеральне прибирання майбутньої зони відпочинку навколо водойми. Адже, останніми роками вона заросла кущами і деревами, а вже в ці хащі, аж ніяк не марсіани, а все ті ж мешканці Гришковець накидали пляшок і різного непотрібу без міри.
За душі загиблих на Майдані українців, яких народ визнав своїми героями, молились священики всіх бердичівських конфесій, у суботу, 29 березня. У всіх містах нашої країни, цими вихідними поминали загиблих сорок днів тому людей, які боролись за кращу долю для України.
Ми вже повідомляли, що два тижні тому відбулась зустріч підприємців, що торгують на кооперативному ринку з міським головою Бердичева. На цій зустрічі був присутній директор кооперативного ринку Микола Васильович Адамчук, який висунув до міської ради серйозні претензії щодо анексії частини території ринку. Тоді ж очільник міста розпорядився створити комісію і переміряти земельні ділянки, якими користується ринок. А минулого четверга він оголосив про результати роботи цієї комісії.
Что случилось, то случилось. Предлагаю прекратить истерики по поводу Крыма, «который мы потеряли» и «врагов, которые стоят у ворот». Кто не может успокоиться – ройте окопы, учите теорию партизанской войны и ходите учиться стрелять в тир, поскольку - Крым действительно проиграли, а враг действительно стоит у границ нашего государства. Ждет минуты слабости или спровоцированных беспорядков. Паника в условиях войны гибельна. А отчаяние - это проигрыш. Украинцам всех национальностей и вероисповеданий проигрыш не нужен. Нужны честные выборы без пиармахинаций. Без манипуляций и оголтелой пропаганды московских политиков о федерализации, паразитирующей на чувствах людей из разных регионов, без лживых утверждений «я смогу вернуть Крым», и, конечно же, без «гречки» в виде позорной подачки за будущее страны.
у місті пройшли чергові вибори народних депутатів до Верховної Ради України, Житомирської обласної ради, Бердичівської міської ради та вибори Бердичівського міського голови. Народним депутатом України від виборчого округу №65 обрано підприємця Павла Жебрівського (на час виборів: президент ЗАТ "Фармація-2000" (м.Київ), голова спостережної ради ЗАТ "Бердичів-холод", голова правління ВАТ "Мар'янівський склозавод"), міським головою обрано Василя Мазура – першого заступника попереднього міського голови.
1999 р. —
на зборах трудового колективу редакції міськрайонної газети "Земля Бердичівська" з участю представників співзасновників – голови районної ради Миколи Дупляка та секретаря міської ради Василя Толочко – обрано нового головного редактора газети. Ним став Володимир Тарасович Кравченко, що до цього працював заступником голови Бердичівської районної держадміністрації. Попередній головний редактор газети Петро Вдовиченко у зв'язку з досягненням пенсійного віку вийшов на заслужений відпочинок.
1923 р. —
в Бердичеві в родині дрібного підприємця народився Арон Фроімович Бух (1923-2006) – художник, член Спілки художників СРСР. Потяг до малювання у Арона з'явився рано: в півтора роки від народження він вперше взяв у руки олівець, а в три роки його не можна було відірвати від цього заняття. Арон Бух відвідував художню студію ВЦРПС (Всесоюзна центральна рада професійних союзів), де навчався у майстра Костянтина Юона. У 1947 році закінчив Московське обласне художнє училище "Пам'яті 1905 р.". З 1948 року Арон Фроімович приймає участь в московських, республіканських і всесоюзних художніх виставках. З 1959 року – член Союзу художників СРСР. Арон Бух виробив свою, власну манеру створення картин. Він вважав себе неповторним, унікальним явищем, і з огляду на його твори – цілком справедливо. Помер Арон Бух 21 лютого 2006 року на 83-у році життя, похований у Москві.
Днями в Бердичівському професійному будівельному ліцеї, який очолює Вацлав Чехурський, відбувся дуже корисний захід під назвою «Ярмарок професій».
