Известный бердичевлянин эмигрировал из страны - бывший генеральный прокурор Украины, народный депутат (Партия регионов) 5-го и 6-го созывов Святослав Пискун официально попросил политического убежища во Франции. Об этом в телефонной беседе с ТВі заявил народный депутат («Батькивщина») Владимир Арьев, сообщает newsoboz.org. со ссылкой на НБН.«Пискуна хотят вернуть, чтобы выбить показания против Юлии Тимошенко», — заявил г-н Арьев.
Сьогодні, 31 липня, від самого ранку біля міськвиконкому кипіла робота – проводилася заміна гербу Бердичева. Ні, не подумайте, ніяких кардинальних змін не відбулося. Просто, попередній знак, що досі був встановлений на будівлі, через свою однотонність зливався із сірими стінами, тож помітним він був лише для тих, хто знав про його наявність або ж для дуже спостережливих людей.
Фраза Остапа Бендера «Я, конечно, не херувим. У меня нет крыльев, но я чту Уголовный кодекс» к данной истории совершенно не имеет никакого отношения, хотя во всём остальном, наш земляк, Александр Полищук из города Бердичева попытался скопировать популярного литературного героя.
Наше місто туристичне, про нього знають в усіх кінцях світу, нам таки є чим пишатись і що показати гостям міста. Навіть повітря на бердичівських вулицях просочене історією, а будиночки, що й досі збереглись в центрі міста, здається навіки застигли в часі і в цьому є своєрідний шарм. Недарма саме наше місто не так давно обрали для зйомок російського фільму «Батя», адже в нас, за словами режисерів, навіть повітря іншої епохи. Але не лише спорудами кількох столітньої давності славиться місто, однією з основних родзинок було і залишається відоме бердичівське пиво, яке привозять друзям і знайомим, в якості сувеніра, всі хто бував в нашому місті. А ті, хто його спробує хоч раз, цей смак не забудуть ніколи і будуть повертатись знову і знову, адже в ньому передається сам характер Бердичева – спокійний і неквапливий, як розмова, що точиться за келихом нашого пива.
Фінансові труднощі, певно, бували у кожного. Хтось самотужки знаходив вихід із ситуації, що склалася, комусь допомагали небайдужі - рідні та близькі. Однак, постає питання: а що робити, якщо допомогти нікому, а самому впоратися з подібними проблемами людині просто не під силу? Та ще й якщо гроші потрібні на лікування або на прожиття? Добре, коли у такому разі можна сподіватися на підтримку міської влади.
Недавно житомирские пограничники в очередной раз показали, что пока они несут свою службу, границу Украины находится на замке для всякого рода контрабандистов. Как стало известно для редакции газеты «Бердичев Деловой» по сообщению пресс-службы Северного регионального управления Государственной пограничной службы Украины, в понедельник 29 июля между украинским селом Копище и белорусским Милошевичи пограничники Житомирского отряда обнаружили автомобиль с грузом контрабандного мака.
Во время ночного патрулирования улицами Житомира сотрудники батальона патрульной службы УМВД задержали 25-летнего парня, который успел почистить карманы житомирянина. Так, недавно вечером в дежурную часть Королевского райотдела милиции поступило сообщение о том, что на одной из житомирских улиц деруться двое мужчин. На место происшествия немедленно был направлен ближайший по расположению дежурный наряд милиции. По указанному адресу экипаж патрульной службы застал далеко недвусмысленную картину: один человек открыто шарил по карманам другого. Увидев патрульных милиционеров, молодой человек всполошился и даже попытался убежать, но скрыться ему помешали правоохранители.
в колишньому цеху кузовних робіт Бердичівського авторемзаводу, який на той час знаходився в запущеному стані, запрацювало нове підприємство – "ТІС Полісся". Спочатку була введена у роботу лише одна виробнича екструзійна лінія для виготовлення повноцінного плінтусу ПВХ, на якій працювало 19 чоловік. Вже через три роки було введено в експлуатацію ще дві екструзійні лінії, а збільшення випуску плінтусів було забезпечене шляхом впровадження у виробництво такого екструзійного інструменту, який дозволив виготовлювати повнопрофільний плінтус в дві струї. На даний час в цехах "ТІС Полісся" працює біля 250 робітників.
1957 р. —
в селі Панасівка Козятинського району народився Мазур Василь Костянтинович – міський голова Бердичева з 2002 року. Впродовж 80-90-х років минулого століття Василь Костянтинович пройшов майже всі сфери життєдіяльності міста Бердичева. Працюючи на тих чи інших посадах, він досконало вивчив виробництво, що в подальшому дозволило успішно керувати міською громадою. Рішенням виконкому міської Ради за багаторічну сумлінну працю в органах місцевого самоврядування, особистий вагомий внесок у вдосконалення стилю і методів їх роботи та в соціально-економічний, культурний та спортивний розвиток міста Василю Мазуру присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева" (2007 р.). Детальніше...
1949 р. —
завод "Комсомолець" активно допомагає своєму підшефному колгоспу "Перемога" села Гардишівки в успішному збиранні врожаю та хлібоздачі. Ще перед жнивами дирекція заводу виділила колгоспу метал, фарби, інструмент та окремі деталі для ремонту сільськогосподарських машин, були своєчасно відремонтовані автомашини, лобогрійка, вози. Велика увага приділялася також налагодженню в колгоспі культурно-масової роботи. Саме цього дня молодь заводу по-стахановському працювала в підшефному колгоспі на просушці та скиртуванні соломи. Було просушено в цей день хліба на 4 гектарах площі, 17 чоловік очистили 8 тонн зерна.
1704 р. —
за розпорядженням гетьмана України Івана Мазепи та за згоди російського урядовця Ф. Головіна був схопленим та заточений до Бердичівського підземелля полковник Семен Палій (справжнє ім'я — Гурко Семен Пилипович) – керівник українського правобережного козацтва, який протягом 1702-1704 років разом Самусем очолював повстання ("друга Хмельниччина") на Київщині, Брацлавщині, Поділлі й Волині проти панування Польщі. Приводом для арешту стало те, що Семен Палій не виконав вимоги царя Петра I щодо звільнення усіх зайнятих козацтвом міст, захоплених в ході повстання на Правобережній Україні, на користь короля Августа ІІ Саксонського. На рішення щодо арешту вплинуло також і те, що Семен Палій мав контакти з прихильниками шведського короля Карла ХІІ – коронним підстолієм Ю. Любомирським та литовським гетьманом К. Сапєгою.
Волонтеры Международного благотворительного фонда "Планета взаимопомощи" совместно с Бердичевским союзом инвалидов-колясочников создают электронную карту доступности объектов инфраструктуры города Бердичева и дорожного сервиса. Доступность инфраструктуры города для людей с ограниченными возможностями улучшается, однако остается все еще неудовлетворительной, считают участники проекта «Independent Life - усилия ограниченных в движении за содержательную и полноценную жизнь".
Сьогодні, 31 липня, від самого ранку біля міськвиконкому кипіла робота – проводилася заміна гербу Бердичева. Ні, не подумайте, ніяких кардинальних змін не відбулося. Просто, попередній знак, що досі був встановлений на будівлі, через свою однотонність зливався із сірими стінами, тож помітним він був лише для тих, хто знав про його наявність або ж для дуже спостережливих людей.
Наше місто туристичне, про нього знають в усіх кінцях світу, нам таки є чим пишатись і що показати гостям міста. Навіть повітря на бердичівських вулицях просочене історією, а будиночки, що й досі збереглись в центрі міста, здається навіки застигли в часі і в цьому є своєрідний шарм. Недарма саме наше місто не так давно обрали для зйомок російського фільму «Батя», адже в нас, за словами режисерів, навіть повітря іншої епохи. Але не лише спорудами кількох столітньої давності славиться місто, однією з основних родзинок було і залишається відоме бердичівське пиво, яке привозять друзям і знайомим, в якості сувеніра, всі хто бував в нашому місті. А ті, хто його спробує хоч раз, цей смак не забудуть ніколи і будуть повертатись знову і знову, адже в ньому передається сам характер Бердичева – спокійний і неквапливий, як розмова, що точиться за келихом нашого пива.
Фінансові труднощі, певно, бували у кожного. Хтось самотужки знаходив вихід із ситуації, що склалася, комусь допомагали небайдужі - рідні та близькі. Однак, постає питання: а що робити, якщо допомогти нікому, а самому впоратися з подібними проблемами людині просто не під силу? Та ще й якщо гроші потрібні на лікування або на прожиття? Добре, коли у такому разі можна сподіватися на підтримку міської влади.
