Бердичівський елеватор демонструє клієнтам та інвесторам надійність і перспективність підприємства

У 2015 році бізнесмен із Середньої Азії, очільник товариства з обмеженою відповідальністю “Зернова база України” реконструював зруйноване підприємство “Бердичівський комбікормовий завод” у сучасний елеватор. Буквально за два роки роботи Бердичівському елеватору було присвоєно статус “Лідер галузі”. За підсумками 2016 маркетингового року Союз Національних бізнес-рейтингів визнав Бердичівський елеватор підприємством, котре формує майбутнє економіки нашої держави. Згідно загальнодержавного фінансово-економічного аналізу діяльності, за досягнення високих результатів підприємство здобуло золото рейтингу серед суб’єктів господарювання Житомирської області і серед суб’єктів господарювання України за показником “Чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг”. Отже, Бердичівський елеватор демонструє іншим учасникам ринку, клієнтам та інвесторам надійність і перспективність підприємства.

Вивів підприємство в лідери галузі саме кадровий потенціал, вважає головний бухгалтер елеватора Флоріда Кімівна Вацуро: — Генеральний директор ТОВ “Зернова база України” Алтинбек Мусабекович Мустапаєв зібрав у Бердичеві фахову команду з топ-менеджерів, маркетологів, лаборантів, бухгалтерів з досвідом роботи. У Бердичів прибули висококласні спеціалісти з Вінниці, Одеси, Донецька. Якісних та фінансових результатів вдається досягти завдяки плідній роботі колективу.

Виявляється, відомий вислів “Кадри вирішують усе”, актуальний і сьогодні. Все вирішують люди, а не стратегії, особливо в нашій країні. Дерево, що росте в лісі, вугілля, нафта, газ, що знаходяться глибоко в надрах Землі, риба, плаваюча в глибинах океану — все це не має ніякої матеріальної цінності, саме матеріальної (питання краси, духовності в даному контексті не розглядаються). Все це нічого не варте з економічної точки зору. Усі предмети, які ми користуємося, створені руками людини, ми платимо не за сам товар, а за працю людей різних професій, які добули всі природні ресурси, переробили у звичний для нас вигляд і доправили нам. Лише праця людей має вартість. Праця тих само “кадрів”, “персоналу”, “працівників” створює цінності. Отже, кадри не лише все вирішують, але й створюють. Кадри – це головна і єдина цінність в економіці.

Як часто вам доводилося чути про когось: “Він – природжений лідер”? Мабуть, не так вже й багато людей, які володіють особливими якостями, які цілком природно виводять їх на провідні позиції. А що саме робить цих людей такими? Хороший керівник обов’язково повинен мати задатки ватажка, адже він “веде” за собою колектив.

Лідер – це той, хто допомагає іншим зробити набагато більше, ніж вони коли-небудь вважали можливим. Лідерство однієї людини допомагає розблокувати потенціал решти, будь то індивідуальні можливості або ж потенціал групи, компанії або організації.

Чесність, відкритість, творчий підхід до будь-якої проблеми, впевненість, гарне почуття гумору, ентузіазм, вміння мислити аналітично, готовність до змін – це ті чесноти, якими наділений колишній учень-відмінник села Обухів Муровано-Куриловецького району, що на Вінниччині. Це той хлопчина, що серйозно захоплювався астрономією та мав нагороди з цієї дисципліни. Він – високоосвічена особистість, гарний чоловік успішної пані Аліси, батько прекрасної донечки Аліни, дідусь двох онучок – семирічної Евеліни та трирічної Уляни. І сьогодні йому 57 років.

Підшукуючи персонал для “Зернової бази України” казахський бізнесмен запросив на роботу Василя Крета з Вінничини, у якого спеціальна освіта техніка-механіка по ремонту обладнання елеватора, вища кваліфікація Московського інституту харчової промисловості та неоціненний досвід роботи на елеваторах Кіровоградщини, Вінниччини, практика догляду за роботою елеваторів на посаді хлібного інспектора. Власне організаторські здібності та фахові знання стали визначальними у призначенні його на посаду заступника генерального директора ТОВ “Зернова база України”.

Тепер, коли виникла потреба розвивати потужності для збереження зерна на Житомирщині, Василь Олексійович прийняв напрацювання свого попередника, який відновлював напівзруйновані приміщення та виробничу базу колишнього комбікормового заводу. Другий сезон Бердичівський елеватор створює зручності аграріям по збереженню зерна під керівництвом Василя Крета.

– Автоматизовані на елеваторі на сьогоднішній день тільки сушка, завантаження і вивантаження зерна. Всі інші процеси керівництво компанії планує автоматизувати найближчим часом, на сьогоднішній день вони механізовані. Підприємство прагне конкурувати якістю послуг. У піковий момент збору врожаю для фермерів дуже важливо, щоб його швидко і якісно обслужили. Щоб комбайни не простоювали – потрібне швидке розвантаження (за 20-30 хвилин). На Бердичівському елеваторі немає обмеження на вагах, немає обмеження на авторозвантажувачі, тут наявні усі можливості розвантажити будь-яку машину, “єврофуру”, причепи, напівпричепи, КАМАЗи. Лабораторія швидко робить аналізи. Є сучасні лабораторні прилади, у тому числі експрес-аналізатор “Інфратек”. Тобто все робиться оперативно, – стверджує Василь Олексійович. Окрім того, приведено до естетичного стану територію. Здійснено ряд заходів щодо зменшення шуму від роботи обладнання: проведено реконструкцію вентиляторів по зміні напрямку відпрацьованого повітря на зерносушці STRАHL, проведені роботи по підняттю паркану по межах прилеглої території зі сторони житлового масиву загальною протяжністю 137 м та висотою 4,5 м, виконані роботи щодо екранізації вузла розвантаження (робочої вежі) загальною площею 110 м.кв. У намірах керівництва – встановлення вентилятора на авто прийомі для зменшення пиловиділення.

За ініціативи директора підприємства Бердичівський елеватор вперше на Житомирщині було впроваджено завантаження зерна в контейнери на фітингові платформи і пробна партія вже успішно доставлена в Білорусь. Сьогодні близько 5% українського зерна відправляється на експорт в контейнерах. Технологія завантаження зерна в контейнери на фітингові платформи є авторською розробкою Василя Олексійовича, вона запатентована саме ним. Інвестиції в залізничні платформи і контейнери виявилися рентабельніші хоперів (саморозвантажувальних бункерних вантажних вагонів для перевезення сипких речовин).

Аграрії стверджують, що зерно з країни вивозиться не завдяки транспортній інфраструктурі, а всупереч їй. У минулому році виникли складності через жорсткість контролю перевантаження зерновозів на дорогах. Тож, щоб виконати зобов’язання перед покупцями, компанія возить зерно без перевантаження, зменшивши маржу. У той же час “Укрзалізниця” не може пообіцяти елеваторам достатньої кількості хоперів. Цю нестачу частково компенсують контейнерами. Нині серед учасників ринку інтерес до такого транспортування зерна підвищився. Фітингові залізничні платформи будувати дешевше, і на відміну від вагонів-зерновозів, їх можна використовувати не тільки під час “зернового сезону”.

Попит на контейнеризацію зернових диктує також можливість доставки вантажу безпосередньо на склад замовника, забезпечивши схоронність зерна. Контейнери – це практично в роздріб, що набагато збільшує чисельність покупців. Можна відправити 20 тонн покупцеві, у якого зовсім невеликий завод з виробництва кормів. А споживач, який здатний заплатити 5-10 млн. грн. за велику партію – таких компаній дуже мало.

Окрім того, у контейнерах зерно можна також доставляти не конкретному заморському покупцеві, а тільки до порту, де його перенавантажуватимуть в балкер.

Контейнери можна вантажити і на елеваторі, і на залізничних станціях, затим зняти краном з платформи і вантажівкою відвезти для розгрузки в порт. Раніше елеватори практикували таку схему, але після появи великих машин-зерновозів вона стала нерентабельною. Тепер автоперевезення стали дуже дорогі. Щоправда керівник підприємства визнає, що завантаження контейнера на елеваторі має і свої недоліки: завантажується він повільніше, ніж хопер, бо елеватор не пристосований під торцеве завантаження контейнера. Крім того, зважувати на місці можуть тільки залізничні платформи, елеваторні залізничні ваги розраховані під розміри хоперів.

Оскільки Бердичівський елеватор входить до складу компанії “Зернова база України” та співпрацює з Аграрним фондом України,то тут зберігається 7 тис. тонн державного зерна. У 2016 році на елеваторі прийняли на просушку та зберігання 62 тис. тонн зернових від аграріїв Житомирської, Вінницької, Хмельницької областей, але на підприємстві поставлено нові завдання – виконати план на просушку та збереження 70 тис. тонн зернових. До Бердичівського елеватора від об’їзної дороги всього два з половиною кілометри, тому фермерам та сільгоспвиробникам зручно і дешево доставляти зерно саме сюди.

За останні 15 років чисельність елеваторів у нашій державі зросла втричі. Як пояснив Василь Крет, за елеваторами – велике майбутнє, бо виростити продукт мало, його слід належно зберегти, щоб вигідно продати.

– Україна продає за кордон продовольче та фуражне зерно, а сама частково купує насіння. Якщо обсяги експорту зерна з України вимірюються мільйонами тонн, то обсяги імпорту – тисячами. Наша країна входить до десятки найбільших виробників зерна, у нас традиційно вирощують зерна більше, ніж потрібно для внутрішнього споживання. Близько половини всієї вирощеної в країні кукурудзи, сої, рапсу, пшениці та ячменю щороку продають за кордон. Хоч Україну й полюбляють називати “житницею Європи”, однак споживають українське зерно зовсім не європейці. Їм це, зрештою, й не потрібно, адже за обсягами вирощування зернових країни Євросоюзу займають перші рядки рейтингів. Українське ж зерно переважно споживають у Африці та Азії, традиційно найбільшими покупцями української пшениці є Туреччина, Єгипет, Ізраїль та Бангладеш. Експортує Україна переважно фуражне зерно, яке використовують на корм худобі. Якість зерна в Україні регулюється держстандартами – ДСТУ. ДСТУ є для кожної культури – пшениці, жита, кукурудзи чи ячменю тощо. Кожен стандарт має перелік показників, за якими зерно відносять до того чи іншого класу. Скажімо, якість пшениці в Україні поділяють на 6 класів, а ячменю – на 3 класи. Хоч українські стандарти узгоджені зі стандартами інших країн, та все ж є й відмінності. Так, пшениця 1-5 класу в Україні класифікується як продовольче зерно, 6 – як фуражне. Натомість у США та Європі якість пшениці вимірюють за іншими критеріями, ніж в Україні, – каже Василь Олексійович. Якщо для українських елеваторів головним є показник клейковини, то для європейців важливішими є показники масової частки білка в зерні. Єдиних міжнародних стандартів для зерна не існує. Є певні міжнародні норми, але там зазначені лише базові показники – обмеження на залишкову кількість пестицидів, кількість сміттєвих чи зернових домішок тощо. У більшості випадків якість зерна визначається в контрактах. Покупець може виставити вимоги, що має бути поставлене зерно певної якості, й у тендері тоді беруть участь ті, хто може таке зерно запропонувати. Тож, порівняно з українським зерновим експортом, імпорт зерна в Україну видається мізерним. І сьогодні маємо зробити усе можливе аби Україну не використовували як сировинну базу. Міць елеваторів на збереження зернових набирає обертів, тож тепер справа у догляді за ґрунтами, за переробкою сировини і в кінцевому результаті – експортом готової продукції. Відтак, знайдеться робота для усього населення країни і дохід від експорту буде значно більшим. Та все це на часі.

http://www.zb.zt.ua/