Ніщо так не звеличує людину, як праця вважає Василь Дмитрович Комаров. Саме вона допомогла йому прожити до ста одного року. Донедавна дідусь ще на рибалку ходив і по господарству рідним допомагав. Але коли підмітав у квартирі, з ним сталося нещастя — зламав шийку бедра. Тепер сидить у інвалідному візку, який передало Бердичівське управління праці, але оптимізму не втрачає. Василь Дмитрович пройшов війну, цінував і цінує кожну хвилину свого життя.
Василь Комаров, довгожитель: “Працював безвідмовно. Не було випадку, щоб хтось мене обговорював за пропущену роботу. Я пропрацював близько 50 років, за цей час не отримав жодної догани. За кожну роботу отримував нагороди. Маю 16 медалей, 2 ордена. Вони не так просто даються. Дехто говорить, що це бляшанки. Я кажу — це праця”.
Василь Комаров виростив двоє дітей, троє внуків та 2 правнуків. Усіх поставив на ноги. У домі завжди панувало порозуміння і злагода, і це також вплинуло на довголіття дідуся, кажуть діти.
Надія Царапаєва, дочка Василя Комарова: “Головне, що він не втратив на пам'ять, ні розум, все у нього нормально. Я так хочу, щоб він ще пожив, щоб він нам допомагав своїм життям”.
Нині у місті проживає троє столітніх мешканців. До кінця року свій сотий День народження мають відсвяткувати ще п'ятеро пенсіонерів.
Автор: Юлія Крук
Камера: Андрій Пеньківський
Матеріал взято з ТРК "ВІК"
|