Із кошиками та торбинками з самого ранку збиралися бердичівляни у довгу чергу перед універмагом їхати на цвинтар — провідувати своїх близьких та рідних. Доставляти людей на вулицю Войкова водії намагалися без затримок, за рухом слідкували працівники виконкому та перевізники. У посиленому режимі працювала і державна автоінспекція. Проте у години пік — із 10 до 12, від кінопрокату до цвинтаря утворилася тянучка.
Олександр Мельничук, начальник ДАІ м. Бердичева: “Наші працівники працюють і там, де відбувається посадка пасажирів, що їдуть на кладовище”.
Проводи у Бердичеві, як і по всій Україні справляють урочисто. Люди приходять цілими родинами і добре вбраними. Перед тим впорядковують могили рідних, прибирають, висаджують квіти. Померлим приносять крашанки, паски, цукерки. Наші предки вірили, що після великодня Господь цілий тиждень відпускає душі померлих на землю. У неділю вони приходять на цвинтар, тому рідні можуть з ними поспілкуватися.
отець Зіновій: “Великдень і для тих, хто відійшов. У провідну неділю ми повинні молитися за упокій їхніх душ”.
Спілкуються із померлими по-різному. Частина людей влаштовує на кладовищі обід. За столом згадують лише хороші справи рідних людей Натомість церква забороняє поминати спочилих спиртним. Душі тих, кого у цей день родичі не відвідали гірко плачуть — розповідають перекази.
В пам'ять померлих годують убогих і голодних, які збираються біля кладовища. Бердичівляни приносять до ритуального майданчика сотні пасок, які представники церкви відвозять до дитячих будинків. Проте не всі нужденні чекають, доки хтось подасть гроші чи пасочку — беруть самі.
Автор: Юлія Крук
Камера: Андрій Пеньківський
Матеріал передруковано з ТРК "ВІК"