 «Сьогодні початок нашого спасіння і сповіщення відвічного таїнства: Син Божий стає Сином Діви». Ось таким похвальним гімном наша Церква вітає свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, називаючи його початком нашого спасіння. І справді, бо це свято належить до найважливіших свят нашого церковного року. Про його важливість говорить нам уже сама назва в наших богослужебних книгах: «Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії».
Важливість Таїнства Благовіщення
Таїнство Благовіщення має превелике значення, бо від нього починається Новий Заповіт. На благу вість Архангела про втілення Божого Сина чекало людство довгі тисячоліття. На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в переддвер‘ї пекла. З цим днем сповнилася Божа обітниця послати Спасителя, бо цього дня «Слово стало тілом, і оселилося між нами» (Йоан 1, 14).
Історія Свята
Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві на при кінці IV-го або на початку V-го ст.. Цісар Маврикій (582-602) робить це свято обов'язковим у цілій Римській імперії. В перших століттях це свято рахувалося Господнім, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви, як «Христове Зачаття», «Благовіщення про Христа», «Початок Відкуплення», «Благовіщення», «Благовіщення Ангела Марії», «День Привітання», «День або Празник Благовіщення». Тільки в VII-му ст. затверджується сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: «Благовіщення Пресвятої Богородиці», а саме свято ставиться поміж Богородичні свята.
На святкування 25 березня (Схід. 7 квітня) вплинуло свято Христового Різдва, що наступає дев'ять місяців після Благовіщення. Притому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня (Схід. 7 квітня) відбулося втілення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна Хроніка з 624 року і також Константинопольська Пасхальна Хроніка з початку VII-го ст. згадує про свято Благовіщення 25 березня (Схід. 7 квітня).
Матеріал передруковано з "Ділового Бердичіва"
|
Просмотрено: 1251 раз
