Загальноміський останній дзвоник у Бердичеві: вітання, сюрпризи та ... термінова евакуація

Свято останнього дзвоника, яке останніми роками набуло у Бердичеві по-справжньому загальноміського масштабу, у 2009-му отримало нове забарвлення: свої перші кроки у доросле життя бердичівські випускники робили від приміщення міського виконавчого комітету.

Хліб-сіль та благословіння міського голови — сьогодні усе для учнів випускних класів шкіл міста. Все, що робиш — роби з любов’ю і не забувай, що ти — бердичівлян, закликав юнаків та дівчат Василь Мазур. Більш ніж 500 молодих та сповнених надій юних мешканців міста ступили на довгий та іноді тернистий шлях дорослішання, шлях, що його повинні пройти самі.

Василь Мазур, Бердичівський міський голова: “Мабуть, не завжди матір, не завжди вчитель чи директор школи прийматимуть за вас рішення. Хотілося б, щоб ви у своєму житті завжди були на висоті, щоб завжди могли оцінити себе на “відмінно”... Бажаю, щоби ви були вірними своїм мріям, своїм задумам та ідеалам і всі ваші мрії у дорослому житті збувались.”

Не тільки стрічками з надписами “Випускник” майоріла Жовтнева площа. Увінчані не менш яскравими стрічками поруч зі своїми учнями стояли вчителі. Для них цей день був не менш хвилюючим.

Гарною традицією віднині увійде в життя Бердичева урочиста хода колишніх школярів до міського Палацу культури під звуки духового оркестру.

Чарівні звуки вальсу тут змішалися зі світлою надією, легким сумом за шкільними роками, сподіваннями на краще та принадами вже дещо іншого життя, яке ось-ось наступить... У свій час сотні тисяч людей пережили неповторну гаму почуттів, що охоплює випускника у єдиний та незабутній в його житті вечір. З якими ж відчуттями зустріли його бердичівські випускники-2009?

Тетяна Ткачук, випускниця ЗОШ № 5: “Відчуваю тривогу,, щастя, переживання, очікую на щось нове. Надіюся на краще і, звичайно, радію...”

Вероніка Венгерук, випускниця ЕЗОШ № 10: “Дуже велика тривога, бо це і сумне свято, і веселе. Давно мріяла про те, щоб закінчити школу, але цей час прийшов — і залишати її не хочеться, адже що попереду — невідомо.”

Бердичівські освітяни пишаються своїми випускниками, які заявили про себе чисельними перемогами на міських та обласних етапах всеукраїнських предметних олімпіад на конкурсах. За здобуття першого місця на близько десяти подібних форумах “Гордістю Бердичева” було оголошено Андрія Савченка, за щоб він отримав відповідну відзнаку та годинник від міського голови. Грамотами та цінними подарунками за не менш вагомі перемоги були нагороджені десятки його ровесників. Перемога учня — це перемога вчителя. Тому чимало добрих слів звучало у той вечір і на адресу педагогів.

Руслана Савчук, випускниця ЗОШ № 6: “Відчуваю полегшення від того, що залишаю школу. Хочу щиро привітати своїх вчителів та директора.”

Серафим Гоюк, випускник ЗОШ № 8: “До своїх вчителів я відчуваю не тільки шану, але й повагу за те, що вони виховали нас справжніми людьми, дали нам віру у себе, віру у перемогу.”

Інна Янкова, випускниця ЗОШ № 6: “Хочу поздоровити усіх учнів та вчителів із цим святом. Настрій — просто супер! Мені подобається.”

Сьогодні для них лунали пісні та щирі побажання, із приходом “завтра” настане час замислитися над майбутнім. Дехто ще далекий від цієї думки, ну а дехто вже встиг визначити для себе, що робитиме далі.

Світлана Данилюк, випускниця ЗОШ № 5: “Завтра ми прокинемося вже дорослими. Попереду — доросле життя і вибір професії. Її я вже обрала — буду слідчим. Як батько.”

Андрій Сокол, випускник ЗОШ № 8: “Мені подобається залізниця — хочу вступити до Київського університету залізничного транспорту... Вже минули 2 іспити, думаю, складеться все, як я задумав.”

Особливо хвилююче лунали у цей вечір пісенні й танцювальні композиції. Серед юних артистів, які вітали глядачів зі святом, теж

було чимало випускників, які востаннє вийшли на велику сцену у складі свої рідних колективів. На їхню честь та на честь їхніх ровесників Палацом пронеслася різнокольорова злива.

Не обійшлося на урочистостях і без сюрпризів. Під час святкового розіграшу випускники, які розташувалися у 6-му та 8-му рядах, отримали шоколадки. Традиційно відзначили й тих, хто займав місця під номером 13: вони отримали пакети із сувенірами.

Але, як виявилося, головний сюрприз — цього разу не дуже приємний — чекав на усіх попереду. Спочатку під час виступу ансамблю “Шакті” зник звук. Потім зникло і з’явилося знову світло. Потім світло вчергове зникло і у залі став відчутним запах горілої проводки. Терміново було вирішено залишити місце святкування. Евакуація тривала організовано, за лічені хвилини у залі нікого не залишилося. До МПК прибули пожежні та представники МКАРС. Як виявилося, диміло у підвалі Палацу — в електрощитовій. Розглядіти щось у кімнаті було неможливо, тому на час виникнення задимлення його причину рятувальники назвати не змогли. Скоріш за все, про неї стане відомо найближчим часом.

На площі біля Палацу випускники зустріли фінал свята. Свята, яке без сумніву запам’ятається їм на усе життя.