Україна відзначає професійне свято усіх ветеринарів. Головними “айболитами” Бердичева є працівники Центру ветеринарної медицини на чолі із його директором Сергієм Орлюком. У дитинстві він обирав між двома професіями: ветеринара та адвоката. Все ж любов до тварин перемогла — і зараз уся його сім’я працює в галузі ветеринарії, допомагаючи хворим тваринам. Центр ветмедицини «Айболить» у Бердичеві функціонує вже близько трьох років. Його працівники не залишаються осторонь проблем тварин як домашніх, так і бездомних, адже покликання таких людей захищати слабших і за можливістю рятувати їхні життя.
Сергій Орлюк, директор Центру ветеринарної медицини: «Наш центр работает уже третий год. Услуги предоставляют три дипломированных врача и три человека обслуживающего персонала. Клиника у нас частная, поэтому все услуги платные. Но мы стараемся работать социально: очень большие скидки делаем. В области стерилизации бездомных животных работаем бесплатно. »
Бердичівлянка Лариса Гопчук звернулася до центру ветеринарної медицини, аби лікарі допомогли хворому котику її матері. Господарі кота навіть не знали, що коїться з твариною.
Лариса Гопчук, клієнтка лікарні: «Я принесла свого котика. В нього був зубний камінь, про який я навіть і не чула. Сергій Валерійович мені допоміг, дуже йому дякую.»
Усі операції, які проводять лікарі, для них важливі та складні, тож недарма їхня клініка отримала два найвагоміших дипломи в галузі ветеринарії.
Тварин до лікарні або принесли люди, або ж просто підкинули під ворота. Лікарі не можуть їх залишити помирати, тому і беруть під свою опіку. Ось так і з цими цуценятами, подальша доля яких вирішуватиметься.
Валентина, співробітниця лікарні: «Привезли їх з двору. Місцеві жителі привезли нам, щоб ми їх викормили і, можливо, в майбутньому роздали»
Живе у лікарні і птах — кобчик з родини яструбиних. Бездушні люди підрізали йому крила. Зі слів Сергія Орлюка, директора ветеринарної клініки “Айболить”, птицю, мабуть, хотіли тримати вдома, і зробили це, аби той не міг відлетіти. Птаха знайшли люди, які побачили, що по місту за ним ганяються собаки. Малюк, як його охрестили лікарі, живе у клініці близько трьох місяців. «Якщо, до прикладу, лелеку, — каже директор клініки, — можна підселити до людських хат, то кобчик тут і залишиться, бо кожного дня він потребує м’яса, а літати не може.»
Мешкає у лікарні справжній футболіст лабрадор Барсик. Його партнерами у грі виступають усі співробітники лікарні. Вони із задоволенням граються з псом і вважають його достойним суперником. Ще однією подружкою пса є вельми екзотична мешканка лікарні Черепашка, як лагідно називають її співробітники ветеринарної клініки. Приблизно 2 тижні тому тваринку знайшли місцеві жителі недалеко від шкірзаводу і, не знаючи, що з нею робити, принесли до лікарні.
Крім вольєру на вулиці, тут є і свій стаціонар, де зараз проживають кішки. Усі відгукуються на прізвисько Аліса і більшість з них є багатодітними мамами. Деяких кошенят народжували самі, але в основному вони годують малюків, яких їм підкинули. Працівники центру сподіваються, що для кожної тварини знайдеться добрий хазяїн. Доглядають мешканців клініки з особливою увагою, не дивлячись на їхнє походження: чи то домашній улюбленець, чи підкинута тваринка.
Та у такій професії важливими є не лише золоті руки та щире серце, а й фінансове забезпечення. Адже лікарні потрібно закуповувати нове обладнання і нові препарати. Також клініці завжди потрібні дипломовані спеціалісти, оскільки в подальшому планується розширення спектру послуг.
Автор: Ніна Сільченко
Камера: Андрій Пеньківський
Джерело: ТРК "ВІК"
Просмотрено: 1246 раз
