Ще дев’ять мешканок Бердичівщини отримали звання “Мати-героїня”

Лише з богинею можна порівняти жінку, стверджують на Бердичівщині. Не з квіткою — її потрібно кидати жінці до ніг, не з зіркою, яка може слугувати хіба що п’єдесталом для неї, а саме з богинею. Такого порівняння заслуговує чи не кожна жінка, тим паче мати, тим паче мати-героїня. Близько 70 мешканок Бердичівського району отримали це почесне звання, лише цього року Указом президента України “Матерями-героїнями” стали 39 наших землячок. І ось до їхнього числа додалися ще дев’ятеро. У будь-якій ситуації мати завжди поруч, і люди, знаючи це, частенько забувають сказати їй добре слово, а дарма.

Лісова Слобідка й Радянське, Андріяшівка й Гальчин, В. Низгірці й Слободище... Біографії цих жінок схожі одна на іншу, мов дві краплі води і відрізняються лише місцями проживання. Усі вони народилися й мешкали у селах, не зі слів знають, що таке важка праця, кожна з них, працюючи на фермі чи на полі, завжди встигала приділити увагу сім’ї й домашньому господарству. Усі як один матері-героїні говорять: головне для них, аби їхні діти були здоровими, щасливими, людяними й працьовитими.

Галина Никифорчук, мати-героїня: “Одна моя донька у Москві мешкає, друга — у Сумах. Ще одна — у Гардишівці, а четверта — біля мене. Маю вже 8 онуків. Хочеться, аби мої діти навчили їх бути працьовитими.”

Людмила Манелюк, мати-героїня: “Звичайно, хочеться, аби діти наші були щирими, щоб розуміли людей, були добрими, працьовитими... Ми прикладаємо усіх зусиль для цього. Може не завжди виходить, але ми хочемо, аби наші діти любили Бога, любили людей.”

Материнське серце завжди б’ється в унісон із дитячим. Про це не слід забувати. Як і про слова пісні, в якій говориться, що серце матері — це кришталева чаша, повна ласки й тривоги.