Солістка міського Палацу культури Тетяна Щенявська відзначила подвійний ювілей

Ми забуваєм прикрощі і рани

І серце огортається в тепло,

Як чуєм спів Щенявської Тетяни

Про Україну, батька, про село…

Співачка виступає сольно і разом з іншими коллективами. Зокрема вона є учасником народного аматорського хору ветеранів війни та праці і ансамблю “Бердичі”. Днями Тетяна Щенявська відзначатиме подвійне свято: ювілей своєї творчої діяльності та ювілей життя. Згадати за цей час, каже, є що.

Народилась на Олевщині, у красивому поліському краю, що на межі Польщі та Білорусі. Потім родина переїхала до Бердичева. Співати, говорить ювілярка, почала змалечку, а спогади про перший публічний виступ і досі лишаються теплими.

Тетяна Щенявська, солістка міського Палацу культури ім.О.Шабельника: « В садочку це було. Я дуже злякалася і пісню не співала, а декламувала. А першою піснею були “Валянки”. Завжди мене ставили на стільчик і я співала на весь голос”.

За плечима артистки – 33 роки праці у різних дитячих садочках. Її вихованці зростали в атмосфері співу. Коли їх запитували, ким мріють стати, вони відповідали, що хочуть бути схожими на Тетяну Федорівну. Щенявську добре знали робітники заводу “Комсомолець”, адже вона брала участь у всіх концертах, ща там проходили. Виступаючи у хорі в РАЦСі, жінка “наспівала” сімейний добробут багатьом подружнім парам.

Двічі Тетяну Федорівну запрошували до участі у відомому ансамблі “Льонок” Івана Сльоти. Але першого разу, розповідає ювілярка, на заваді стали батьки, а наступного –вже власні діти. Треба було займатись ними, а не кар’єрою.

Хоч професійно вчитися на артистку Тетяні Щенявській не довелося, вона про це не шкодує. Натомість демонструє частину своїх подяк та грамот, отриманих у різні часи. Пишається домашньою картинною міні-галереєю. Її почали і продовжують поповнювати своїми полотнами друзі співачки - Мирослав Ясельський та Юрій Чебаненко. Тут є і пейзажі, і портрети.

Любов співачки до природи та людей відображається в її творчості. А вона – різноманітна.

Тетяна Щенявська, солістка міського Палацу культури ім.О.Шабельника: “Сама найкраща пісня - “Ой ти місяцю”. Вона душевна. Ще подобаються воєнні пісні. А також пісня “Ах, судьба моя, судьба”. Чому? Тому що в ній — судьба кожної жінки”.

Коли виходиш на сцену, хочеться обійняти увесь зал, зізнається артистка. Адже глядачі посміхаються і аплодують, лише почувши її ім’я. А що інше може бути винагородою для митця? Голос Тетяни Федорівни називають золотим, сильним, щирим. І, певно, мають рацію.