У Бердичеві відзначили 66-ту річницю визволення

Хоч надворі не дев’яте травня, площа біля Вічного Вогню сповнена людом та звуками урочистих маршів. 5 січня Бердичів святкує 66-ту річницю свого визволення від німецько-фашистських загарбників. До цієї визначної дати місто і вся країна йшли поступово. Битва під Москвою, Сталінградом, Курська дуга та багато інших пам’ятних боїв передували Житомирсько-Бердичівській операції. В її ході червоноармійці майже цілком визволили Київську і Житомирську області, низку районів Вінниччини та Рівненщини. Бої за Бердичів були особливо суворі, згадує визволитель міста Степан Лівінський.

Степан Лівінський, визволитель Бердичева, Почесний громадянин міста: “В числі військ 1-го українського фронту наступала 18-та десантна армія, у складі якої була наша 117-та гвардійська стрілецька дивізія. Після звільнення Бердичева їй присвоїли звання “Бердичівської”. Після закінчення війни вона пішки з Чехословаччини повернулася до Бердичева і розташувалася на Червоній Горі. Функціонувала до 1 грудня 1999 року, доки її не розформували”.

Працювати у звільненому Бердичеві було над чим. Відступаючи, гітлерівці завдали значної шкоди промисловості міста, зруйнували цукровий завод, приміщення залізничної станції, навчальні та культурно-освітні заклади, будинки. Щороку тих, кому Бердичів завдячує нинішнім розквітом, стає менше. Імена ще живих та загиблих навіки занесені до книги перемоги.

Василь Мазур, Бердичівський міський голова: “Чим більше років віддаляє нас від тієї війни, тим більш зрозумілими стають слова про велике, яке бачиться на відстані. Велич перемоги у Великій Вітчизняній війні — це ваша заслуга, ваш героїзм і наша спільна гордість. Я дуже хочу, щоб про це знала наша молодь, щоб наші нащадки читали правдиву історію, написану вашим життям. Від усього серця бажаю вам, дорогі ветерани-визволителі, і всім бердичівлянам міцного здоров’я, мирного неба і довгих років щасливого життя”.

Зі словами вдячності, висловлюючи готовність стати на захист батьківщини, зберегти і примножити любов до неї, виступає бердичівська молодь. Хлопці та дівчата кажуть: їм є до чого прагнути, коли перед очима — такі взірці.

Антон Ліпецький, учень ЕЗОШ №10: “Для мене свято — День визволення Бердичева — це як нагадування про те полегшення, яке відчули люди, коли вони зняли з себе фашистське ярмо. Це велике свято для всіх нас і ми повинні кожного року його відзначати”.

Марина Годованець, учениця ЕЗОШ №10: “Хто його знає, як би ми жили, якби світ не був звільнений від німецько-фашистських загарбників. На мою думку, це дуже добре, що кожного року проходять такі мітинги. Ми пам’ятаємо про наших визволителів, кладемо квіти до пам’ятників”.

Мітинг завершився покладанням квітів до Вічного Вогню — символу незгасаючої людської шани і пам’яті, полум’я патріотизму і торжества врятованих життів.