У Музеї історії Бердичева відкрили музейну кімнату, присвячену бердичівським афганцям

У Бердичеві живих і загиблих героїв пам’ятають не лише на словах. Увагою й підтримкою намагаються оточити і ветеранів Великої Вітчизняної, і тих, хто виконував свій інтернаціональний обов’язок у різних країнах світу. До 21-ї річниці виводу радянських військ із республіки Афганістан у Музеї історії Бердичева відбулося відкриття кімнати з експозиціями, присвяченими бердичівським афганцям. Пам’ятати тих, хто назавжди залишився вірним присязі і не забув про воїнську честь, справа кожного, переконані бердичівляни, тому відкриття музейної кімнати вважають подією особливою для міста.

Василь Мазур, Бердичівський міський голова: “Музей потрібен і живим, і тим, хто навіки залишився в Афганістані. Музей потрібен батькам, а ще більше він необхідний тим, хто житиме у нашому місті й розбудовуватиме його — нашій молоді. Тільки на конкретних прикладах можна виховати достойну молодь, яка любитиме свою Батьківщину, а у разі необхідності боронитиме й захищатиме.”

Те, що на Житомирщині пам’ять про загиблих й живих воїнів-афганців свято бережуть, відзначають і у столиці. У кожному районі області відкрито пам’ятник тим, хто пройшов Афган. Голова Української спілки ветеранів Афганістану Сергій Червонописький говорить словами генерала Громова: радянські війська на чужій землі робили все, що хотіли, ворог — все, що йому залишалось.

Сергій Червонописький, голова Української спілки ветеранів Афганістану: “Не вина солдатів у тому, що політики скоїли помилку, розв’язавши цю війну. Потім вони так само її зупинили. Не один з них не зустрічав нас на радянській землі — вони соромились... А солдати гідно виконали свій обов’язок і присягу.”

На відкриття до бердичівських афганців приїхали їхні брати й друзі з Житомира, Попільні, Андрушівки. Запросив їх Павло Мєнтов. Рідним для себе містом вважає Бердичів керівник обласної спілки ветеранів Афганістану. Побував він не на одному подібному відкритті, бачив десятки фільмів та мартирологів загиблих. Музейна кімната у Бердичеві, переконаний, буде однією з кращих у країні.

Шлях до музею можна визначити по фотографіям. Своєрідним покажчиком до нього слугує експозиція з понад 100 фото, на яких наші земляки зі зброєю в руках стоять в оточенні бойових побратимів. У кімнаті серед іншого розташовані кілька стендів: з них можна дізнатися про дислокацію військових частин контингенту радянських військ у різних районах та провінціях Афганістану. Один зі стендів розповідає про діяльність Бердичівського осередку ветеранів-афганців. На іншому розташовані фотографії загиблих бердичівлян. Поруч — особисті речі деяких з них. Дві діорами — “Блокпост” та “Тунель на перевалі Салунг” — музею подарували члени творчого об’єднання “Штик”. Розповідають, що роботи намагалися виконати з максимальною точністю, навіть, ті, хто пройшов афганськими стежинами, відзначили їхню небувалу схожість з оригіналами. Солдатські форми й детальна хроніка афганських подій, повідомлення про геройську смерть і характеристики солдатів й офіцерів... До формування експозицій долучилися десятки людей, яким болить те, що трапилося 20 з лишнім років тому. Одним із тих, хто зробив чималий внесок у створення музейної кімнати, став учасник бойових дій в Афганістані, депутат Бердичівської міської ради Віктор Колісниченко. Допоміг, каже, бо зобов’язаний, за те, що вистачило мужності боротися з ворогом дякує ветеранам Великої Вітчизняної. Саме їхній приклад надихав молодих солдат й офіцерів на подвиг й самопожертву.

Віктор Колісниченко, учасник бойових дій в Афганістані, депутат Бердичівської міської ради: “Ви, ветерани, були прикладом для нас, ви надихали нас, ми хотіли бути на вас схожими і докладали усіх зусиль, аби бути гідним нащадками. Та робота, що ми зробили і робимо — є нашим внеском із залишення пам’яті про ветеранів усіх війн. Для тих, хто буде жити у майбутньому.”