Майстриня з Гришківців вишиває 68 років

У будинку Лілії Кульман немає такого місця, де б не висіла власноруч вишита картина або серветка, не лежала подушка, вишита своїми руками. На її роботах красуються троянди, мальви, барвінок, звисають кетяги калини. Пташки на полотнах ніби намагаються злетіти у вись, а люди, зображені на картинах то сваряться, то любляться. Усі герої вишивок Лілії Віталіївни виконані з любов’ю, теплотою та ніжністю. Вишиває Лілія Кульман і гладінню, і хрестиком. Більше полюбляє останній спосіб. Займається улюбленою справою жінка з п’яти років.

1943 рік, війна, голод... У ті страшні часи кожен намагався допомогти вижити своїй сім’ї, незалежно від віку. От і маленька Ліля, аби принести у родину свою частку хліба, почала вишивати.

Лілія Кульман, майстриня вишивки: «Я стала вишивати стібками нитками, що поролися з батькових штанів. Вишию, дам хазяйці, а вона мені дозволить кришки зі столу зібрати. І так я все життя вишиваю. Прийду з городу втомлена, а все одно декілька стібків поставлю і тоді лягаю.»

Свої роботи Лілія Віталіївна дарує родичам, сусідам, знайомим. Декілька картин були на виставці у школі села Радянське та у Житомирському державному університеті ім. І. Франка. На замовлення умілиця вишиває лише весільні рушники. На них, каже жінка, майже увесь Бердичів оженився. Навіть у Японії знають роботи Лілії Віталіївни. Звідти родом чоловік її онуки. Вишивальниця подарувала йому 3 картини і рушника.

Лілія Кульман, майстриня вишивки: «Чим було хату прибрати? Вишила портьєри, подушки, серветки. Нам усі заздрили. І його двоюрідна сестра стала вишивати. Як це ж! У мене вишито, а у неї ні.»

У народі говорять: не треба допомагати — краще не заважай. Ось так і у Лілії Віталіївни з її чоловіком. Він розділяє її захоплення уже більше півсторіччя. На початку їхнього подружнього життя жінка намагалася зробити все, аби їхня домівка була затишною та привітною.

Лілія Кульман, майстриня вишивки: «Він ті картини на вагу золота забрав. А рушник повісив при вході у будинок. Вони теж це дуже там цінять.»

Нещодавно майстриня перенесла важку операцію. Поки лежала у лікарні, сусідка привозила тканину та нитки. За два місяці Лілія Віталіївна вишила дві ікони — Матір Божу та Ісуса. Зображення святих приносить їй не лише моральне задоволення, а й фізичну користь. Жінка вважає, що ікони додають їй здоров’я та життєвої сили. Взагалі, говорить Лілія Віталіївна, кожна її робота це суцільне задоволення. Вишивання приносить їй душевний спокій, якого так не вистачало у роки дитинства та юності.