Бердичівські “яворочки” побували у Туреччині

У цьому колективі добре засвоїли правило, що танець починається там, де рух народжує образ. У свою чергу, образ, вчать учасників зразкового аматорського ансамблю танцю “Яворочок”, це є емоції та думки. Із ким лише не ділилися своїми емоціями “яворочки”, з яких тільки сцен не дарували глядачам вони свої думки. Коли ті дивували свіжістю, оригінальністю й досконалістю, а так траплялося досить часто, юні танцюристи отримували медалі, грамоти й дипломи. Та як виявляється, існують такі фестивалі, де за результатами виступів не присуджують місць. Туди запрошують тих, хто вже зарекомендував себе у світі мистецтва, аби познайомитися з їхньою творчістю ближче та ознайомити з нею широкий загал. Нещодавно таке запрошення отримали і танцюристи міського Палацу культури ім. О. Шабельника.

Цього разу юних, але вже досвідчених мандрівників “яворочків” занесло настільки далеко, наскільки вони ще не бували. Неповторним українським танцем у виконанні бердичівлян милувалися у далекій Туреччині. Окрім пам’ятних знаків про участь у фестивалі та сувенірів танцюристи, звісно, привезли із собою масу вражень. Найбільше, хто сподобався дітям та викладачам — то мешканці далекої країни.

Андрій Орел, учасник зразкового аматорського ансамблю танцю “Яворочок” (МПК ім. О. Шабельника): “Там було дуже красиво, мешкали гарні й привітні люди. Виховані такі...”

Аліна Савчук, учасниця зразкового аматорського ансамблю танцю “Яворочок” (МПК ім. О. Шабельника): “Тамтешні люди були дуже дружні до нас, прийняли нас дуже добре.”

На одній сцені з “Яворочком”, окрім господарів фестивалю, виступили хореографічні колективи з Росії, Македонії, Литви, Болгарії, Сербії, Грузії та навіть далекої Венесуели. Звісно, подивитись було на що, розповідають наші земляки, приємно те, що вони не впали у багнюку обличчям. Переконані, що ті, хто не був до цього знайомий з Україною-танцювальною, відкрили її для себе. А те, що танцюють гарно, так з їхнім керівником Жанною Володимирівною хіба ж це диво?

Жанна Кабанчук, худ. керівник зразкового аматорського ансамблю танцю “Яворочок” (МПК ім. О. Шабельника): “Турецькій публіці дуже сподобалися наші діти. По-перше, вони маленькі, по-друге, вони гарно й професійно танцювали. Глядачам дуже сподобалися наші “Гопак”, “Волинські візерунки”, “Зустріч”...

Важко сказати, від чого у дітей залишилося більше вражень: від свого виступу та виступів колег по танцювальному цеху чи від невідомої, але такої гостинної Туреччини... Мешкали діти у сім’ях тамтешньої інтелігенції: вчителів, лікарів, депутатів, організаторів фесту. За час, відведений на перебування у країні, встигли об’їхати чимало цікавих місць.

Андрій Орел, учасник зразкового аматорського ансамблю танцю “Яворочок” (МПК ім. О. Шабельника): “Ми були на екскурсії у Божому місті. Мені розповідали, що воно вважається одним із чудес світу. Їздили також до міста Ефес.”

Аліна Савчук, учасниця зразкового аматорського ансамблю танцю “Яворочок” (МПК ім. О. Шабельника): “Колись давно це місто відносилось до Греції, йому 6 тис. років. Від Ефесу залишилися одні руїни, але екскурсія виявилася дійсно цікавою.”

Фахівці серед іншого визначають танець як яскраве, багатобарвне творіння народу, що є емоційним художнім відтворенням його багатовікового існування та своєрідним літописом людського життя. Відтепер, впевнені “яворочки”, у турецькому місті Айдин знатимуть про танцювальні скарби, що таїть у собі Україна. Знатимуть завдяки Бердичеву.