Бердичів долучився до всеукраїнського Дня скорботи: аби вшанувати пам’ять жертв Великої Вітчизняної війни на площі біля Вічного Вогню зібралися ветерани, керівники міської влади, а також представники місцевих підприємств, установ й організацій. У Бердичеві завжди пам’ятали й пам’ятатимуть трагічні й водночас героїчні події 1941-45-го рр., запевняють очільники міста, правда про подвиг радянського народу незмінно передаватиметься з покоління у покоління.
Іван Демусь, заступник Бердичівського міського голови: “Цього дня ми згадуємо наших рідних й близьких, згадуємо бердичівлян, громадян України й інших держав, які стали жертвами Великої Вітчизняної війни. Окрім того, вшановуємо пам’ять й тих, хто пішов від нас уже в повоєнні роки. Хочеться подякувати нашими ветеранам, які бережуть пам’ять про ті роки. Дякуємо їм за те, що знаходять у собі сили брати участь у загальноміських заходах... Сьогодні вони отримали змогу об’їхати могили своїх побратимів, вклонитися їм, згадавши бойові роки.”
Від Вічного вогню — до могили загиблим підпільникам, далі — до Скорботного Воїна. Біля кожного з пам’ятників учасники відзначення Дня вшанування пам’яті жертв війни покладали вінки й згадували день, що змінив життя мільйонів в усій Європі. 22 червня 41-го виявив найпрекрасніші й найчорніші риси людських характерів. У той час, як сотні громадян великої держави зачаїлися в очікуванні кращих для себе часів та намагалися зберегти життя, працюючи на ворога, мільйони, не роздумуючи, вирішили боротися з ним до останнього. Сьогодні, розповідають ветерани та учасники бойових дій, їх охоплюють різні відчуття. Гіркота й сум від того, що та війна зничтожила й понівечила людські життя, гордість — що поклавши їх на вівтар Перемоги, радянський народ на довгі десятки років надав можливість усій Європі жити та квітнути під мирним небом.
Сергій Железняк, голова Бердичівської міської ради ветеранів ВВв та праці: “Один человек вспоминает годы войны со слезами — он прошел нелегкий и кровавый путь. Другой — с радостью, от того, что удалось выжить и стать победителем в той войне. Третий радуется от того, что нынешнее поколение живет в мире и он может любоваться своими внуками и правнуками. Ну а в целом, 22 июня — это, конечно же, черный день для нашей страны и для всей Европы, которую советский солдат освободил от фашистской нечисти.”
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
Джерело: ТРК "ВІК"