Мешканці району м’ясокомбінату одними з перших зустріли День Бердичева

Чи то виконання пісні так вплинуло на керівника небесної канцелярії, чи то побачене й почуте у дворі будинку на Раскової, 43, та в якийсь момент Всевишній, змилостившись, вирішив пересунути дощові хмари кудись подалі від району м’ясокомбінату — району, що одним із перших зустрів День Бердичева. Чималеньке подвір’я між багатоповерхівками захопили та поділили між собою два спортивно-творчих угрупування. На ділянці, де лунала музика, правили бал співочі й танцювальні зірки з Центру позашкільної освіти ім. О. Разумкова, неподалік розташувалися представники табору міського центру “Спорт для всіх”. Перші тішили глядачів концертною програмою, другі шахово-шашковим турніром та змаганнями з настільного хокею. А ще для дітей влаштували конкурс малюнку на асфальті. Солодкі призи та сувеніри від міського голови чекали на усіх учасників, тож малювати можна було виключно в своє задоволення. Діти так і зробили, краще за всіх це вдалося Даші Харитончук, яку і було оголошено переможницею.

Даша Харитончук, переможниця конкурсу малюнків на асфальті: “На своєму малюнку я показала, що природу не потрібно руйнувати. На ньому зобразила озеро, на якому плавають лебеді. Є дерево, будинок... Хочеться, аби люди приходили сюди, милувалися граціозними птахами. Дуже приємно було, коли мені присудили І місце. Немає тут такого, що мені б не сподобалося, тут все чудово. Дуже вдячна організаторам за подароване свято.”

Окрім району м’ясокомбінату, того дня святкові осередки розташувалися на вулицях Низгірецькій та Свердлова. Так само, як і на Расковій, гуляння там вдалися на славу. Тамтешні мешканці розважалися у дартс та ганяли у стрітбол, і всюди людський галас тонув у веселій запальній музиці.

Олена Боровська, директор ЦПО ім. О. Разумкова: “Сьогодні спочатку погана погода й дощ не завадили людям створити гарний настрій. Світить сонце, радіють мешканці району... Наш центр дарує їм це свято своїм мистецтвом — мистецтвом пісні, танцю, і робить це для того, аби свято не припинялося, аби люди, шанували й любили своє місто і з гордістю говорили: “Я — бердичівлянин!”