Бердичівські байкери та просто любителі двоколісного транспорту минулими вихідними залишили
місто та вирушили до Левкова, села у Житомирські області. Саме там, посеред лісу, подалі від людей та міської метушні відбувся сезонний зліт байкерів. Організаторами виступили Житомирський мотоклуб “Фрі байкерс” разом з воєнно-історичним клубом “Золота шпора”, звичайно, не без фінансової підтримки, яку цього разу надала бердичівська фірма “Мотокаспер”. На захід приїхали мотоциклісти з Києва, Донецька, Вінниці, Житомира та найближчих до нього міст. Усього назбиралося більше чотирьохсот байкерів. Організатори до прибуття гостей готували територію, програму та й сам захід дуже довго. Що коштувало лишень обтягнути ліхтарями дерева, що ростуть навкруги.
Олександр Гошко, президент мотоклубу “Фрі байкерс Житомир”: «Так получилось, что некоторые люди были заняты, и практически весь слет сделали 4 человека. Помогали нам очень много наши жены, девушки. Лично я трое суток подряд сплю по 2-3 часа. Надеюсь, оценят старания. Минусов пока не было, но будут. Если нет минусов, это плохо, значит все — полный минус.»
Аби усе було законно, організатори взяли у міській та селищній радах спеціальний дозвіл. Щоправда, правоохоронні органи не залучали. Немає потреби, кажуть.
Олександр Гошко, президент мотоклубу “Фрі байкерс Житомир”: «Байкеры — очень дружный народ. По себе знаю: кто-то толкнет на дискотеке, никогда не извинится. Байкеры наоборот — друг друга толкнули, извинились и даже познакомились. Драк не бывает.»
Якби це був міжнародний зліт, тоді б, звичайно, були б і міліція, і ДАІ. А тут слідкують за порядком самі організатори: якщо трапляються буйні — втихомирюють, дають зауваження щодо сміття.
“Ти не один” — у цих трьох словах, які стали назвою злету, криється сенс того, що мотоцикліст ніколи не залишиться наодинці ні зі своїми проблемами, ні з радощами. А радощі вони отримують від нових перемог та здобутків. Для того, щоб екстримали на мотоциклах поповнили арсенал перемог, на злеті провели мотокрос, де змагалися 17 учасників. Поряд із професійними спортсменами виступали аматори та любителі пострибати із мотоциклом. Кожен брав участь у своїй категорії, відповідній до кубатури двигуна. Усі мали стартовий номер, який, до речі, спортсмени визначають цікавим способом.
Дмитро Антонов, призер змагань з мотокросу: «Номер мій випадковий тому, що я нещодавно придбав цей мотоцикл, і він на ньому уже був. Взагалі-то, сопртсмени вираховують номери за якоюсь формулою: дата народження, корінь квадратний. Мені мама колись вирахувала, що у мене в номері мають бути вісімки, трійок не повинно бути.»
Спортсменів хоч і виступало небагато, і їх можна було перемогти, та давалася взнаки спека. Мабуть, вона і була перешкодою до золота, кажуть бердичівляни. Хоча їхнім виступом задоволені були усі.
Олег Ліпінський, організатор мотокросу: «Бердичівляни сьогодні були на висоті, у кожній номінації посідали призові місця. Можна відмітити, що сьогодні результат у них є тому, що восени не було.»
Окрім мотокросу організатори злету підготували для байкерів показові виступи лицарів “Золотої шпори”. Одягнені у справжні лати, тримаючи у руках сокиру або меча, ці чоловіки наводили жах на людей, які ніколи не бачили лицарських боїв. Та більша частина публіки звикла до такого, тож підтримували та вболівали за кращого гучно із присвистом.
Усі ці люди приїхали з різних міст України на різних мотоциклах, та з однією метою: “відірватися на повну” із новими друзями, яких вже встигли тут знайти.
Урі, байкер: «Если скорость есть у тебя в душе, то всегда хорошо и приятно. Если ты с велосипеда пересаживаешься на какой-либо “дырчик” с моторчиком, ты чувствуешь себя более уверенно на дороге. Сейчас время, когда есть хорошие мотоциклы, люди, которые их делают. Хорошо, что приезжают на слеты: неважно, на чем, неважно, откуда. Главное, что ты хочешь здесь быть.»
Ірена, представниця рольової культури: «Собирается очень много людей, есть возможность увидеть друзей, знакомых, познакомиться с кем-то. Нравится выезд команды — это историческая атмосфера, бои, ну и, конечно, байки.»
Скільки доріг вже подолали байкери на своїх мотоциклах. Для них швидкість — це невід’ємна складова життя, а кілометражу вони просто не рахують.
Владислав Ковальчук, байкер: «Недели четыре назад мы ездили с братом в Крым. Это туда тысяча километров, обратно так же, и там примерно так. Мы были 10 дней, но отдохнуть не очень успели, постоянно за рулем. Хотя без этого нельзя: это поймет лишь тот, кто давно ездит на двухколесной технике.»
Якщо мотокросом та рок-концертом байкерів не здивувати, то технікою часів Великої Вітчизняної війни цілком можливо. Цю місію на себе взяв Василь Авраменко. Він з дитинства цікавиться усім, що пов’язано із війною, тому і займається реконструкцією старої техніки.
Василь Авраменко, реконструює техніку часів ВВВ: «Ми знаходимо раритетні мотоцикли, реконструюємо їх до робочого стану. Хочемо, щоб люди знали історію, знали про ВВВ, адже молодь зараз взагалі нічого не знає.»
Подібні злети організатори обіцяють влаштовувати і надалі, запрошуватимуть усіх байкерів, бажаючих декілька днів пожити в лісі, покуштувати рибної юшки та трішечки здичавіти. Бердичівські мотоциклісти запевнили: наступного разу вони тут будуть усі.
Автор:Ніна Сільченко
Камера: Андрій Пеньківський
Джерело: ТРК "ВІК"
Просмотрено: 1282 раз
