Бердичів відсвяткував Вербну неділю

Цієї неділі Бердичів виглядав особливо урочистим: цього року Вербну неділю святкували разом віряни римо- та греко-католицької віри, а також ті, хто сповідує віру православну. Із самого ранку біля та всередині костелів і церков було багатолюдно й урочисто – священики та парафіяни згадували царське прославляння Ісуса Христа. В руках у людей вербове гілля – ним вони зустрічали і вітали Господа. Цьому дереву приписували магічні властивості – його гілки лікували від хвороб та відганяли всяку нечисть. Топтати ногами свячену вербу – здавна вважалося страшенним гріхом.

Гіллям та одежами вкладали іудеї Ісусовий шлях. Перед тим, як потрапити до Єрусалима, розповідають святі отці, він часто розповідав про дорогу до цього міста своїм учням. Ті не розуміли істинного значення слів Господніх: так, вони чекали із приходом Ісуса до Єрусалима значних змін, але не могли осягнути того, що вже через кілька днів Син Божий буде відданий до рук грішників, які сміятимуться та глумитимуться над ним. Ісуса розіпнуть, але на 3-й день він воскресне.

Протоієрей Зіновій Ромах, клірик Свято-Миколаївського собору: “Вся Іудея, яка у той час зібралася в Єрусалимі, аби відсвяткувати Пасху Господню ( вона мала настати за 4 дні), вітала його пророчими словами “Осанна сину Давида!”... Ці слова проходять червоною ниткою у багатьох євангельських оповідях.”

Прославлянню Христа передувало воскресіння ним праведника Лазаря. Багато чудес сотворив Господь, продовжують служителі Церкви, та повернення життя померлому утвердило всіх у думці: Ісус – то Бог і Месія. До Єрусалима він прибув Переможцем Смерті.

Ті самі люди, які кричали Христу: “Осанна!” вже через 4 дні вимагали піддати його страшним тортурам – розіп’яти. Ось таке протиріччя, констатують священики: так само, як трапилося при створенні світу, таке само, як виникло при створенні рослин та дерев. Як можна осягнути це: люди кидали під ноги Ісусу пальмові гілки та одежі у надії на дива та зміни, а він мовчав... Мовчав, бо знав, що зовсім скоро, прославляння зміняться прокльонами. Мовчав, бо ніс у серці любов. Любов таку не зрозумілу людям.

Протоієрей Зіновій Ромах, клірик Свято-Миколаївського собору: “Саме тому і говориться, що людина не може до кінця вважатися людиною, коли любов не торкнулася її серця і душі. Я хотів би, аби у цей день – день великого свята, коли наші серця наповнені радістю в очікуванні світлого Христового Воскресіння, хоча попереду ще цілий тиждень страждань Господніх, усі зрозуміли: серця мають наповнитися добротою і любов’ю, котрі приніс на землю Ісус. Щоб ця Вербна неділя і її зелений колір – колір життя – принесли нам надію на життя вічне і щоб любов ніколи не щезала серед усіх нас.”