Православні бердичівляни відсвяткували Успіння Пресвятої Богородиці

28-го серпня православний Бердичів вшановував ту, кого Церква сповідує вищою за усіх святих і вищою за всіх ангелів й архангелів, ту, хто була «чеснішою від херувимів й славнішою від серафимів». Цього дня закінчила своє земне життя Пречиста Діва Марія, Пресвята Богородиця – жінка, яка дала життя Христу. Саме цього дня, розповідають священики, люди часто задумуються про смерть – річ, що, на думку багатьох, може відбутися будь з ким, лише не з ними. Взагалі ж, зауважують, цікавим і незвичайним є саме ставлення до цієї події. Успіння Пресвятої Богородиці – день, що, окрім того, завершує суворий піст – святкують… Чим не диво?

Протоієрей Зіновій Ромах, клірик Свято-Миколаївського собору: «Ми завжди повинні слідувати священному писанню і пам’ятати про те, що Спасителя, який прийшов на землю, привела на неї любов до людей…Саме через Пресвяту Богородицю він прийшов на землю… Дуже багато людей іронізують: ось, мовляв, проста жінка, а народила Спасителя… У християнстві, звісно, головна місія і заслуга його, але хто його народив? Адже Марія готовилася до того, аби стати матір’ю впродовж всього життя, із самого дитинства. Своє благочестиве життя, що вона провела сиротою в іудейському храмі, молитви, творіння добра, любов до людей – все це спонукало до того, що найчистішу із чистих і славнішу за славних саме її Господь обрав за майбутню матір усього світу.»

Протоієрей Зіновій Ромах, клірик Свято-Миколаївського собору: «Після Воскресіння її Сина – преславного Господа нашого – її місія стала такою, що Марія стала матір’ю Іоана Богослова, проповідуючи разом із ним. Так тривало 10 років. Наприкінці свого життя вона повернулася до Єрасулиму. Часто відвідувала місце захоронення своїх батьків, була у Гефсиманському саду, де проводив останні дні її син… Зрештою вона зібрала усіх апостолів, окрім Фоми, який на той час знаходився в Індії. Прощалася з ними, розвеселяла їх…»

З одного боку, земний подвиг Матері Божої завершився, говорять святі отці, на її похорони зібралися апостоли, поховання відбулося урочисто, тобто все, як у земних людей. Та коли на місце поховання прибув апостол Фома, який через проповідництво не зміг бути присутнім на прощанні, і забажав поклонитися тілу Марієвому, то з’ясувалося, що у гробу тіла немає. Невимовний сум апостолів через мить змінився радістю: з неба промовила до них Діва Марія: «Радуйтеся! Відсьогодні я буду з вами усі дні!».

Протоієрей Зіновій Ромах, клірик Свято-Миколаївського собору: «Апостоли звернулися до неї з такими словами: «Пресвята Богородиця, помагай нам!»… Що це означає? З одного боку, начебто, банальні слова, які зрештою виявляються живішими від живого: Пресвята Богородиця покинула цей світ згідно місії Сина, який сам воскрес. Вона стала першим виконавцем цієї смерті, яка, пройшовши рубіж земного життя, увійшла в життя вічне. Син не міг передати її тіло тлінню, бо вона була святішою за святих. Тілом вона була взята на небо задля того, аби завжди перебувати разом з усіма людьми і бути ходатаєм перед престолом Сина за наше земне життя.»