Перша фотовиставка в комплексі Оноре де Бальзака

Нагадаємо, Петро Петровський в минулому році презентував для перегляду бердичівлян власний доробок у Центральному універмазі Бердичева. Окрім того, в нашому місті на виставці-конкурс «Мій рідний край» у 2011 році він переміг у напрямку жанрове фото. Сам фотограф люб’язно дав інтерв’ю виданню «РІО-Бердичів»:

- Як виникла ідея провести фотовиставку в комплексі Оноре де Бальзака?
- Нова будівля у Бердичеві зацікавлює людей. Містяни мають нагоду відволіктися від буденних проблем і подивитися гарні весільні фото. Фотовиставку присвячено Дню Святого Валентина, щоб показати молодим людям красу весільного фото. В певний період було таке, що молодь взагалі не фотографувалася. Саме тоді відбувався певний переломний момент в плані технологічного розвитку апаратури. Після розвитку фото-цифрового забезпечення, люди почали знову активно проводити зйомку. Я хочу показати людям, що можна зробити чудові і незвичні фото. Хочу, щоб люди розуміли, фотошоп та інші графічні програми - це одна справа. Головне, аби світлина була створена початково правильно і без використання програмних інструментів. Окрім того, вдале фото - це справа фортуни та випадку. Не можна обрати один день і зробити море чудових знімків. Ось усі фото цієї виставки - це результат роботи всього 2011 року.

- Як реагують відвідувачі?
Відвідувачам виставка подобається, практично всіх дивує розмір світлин. Зазвичай люди користуються розміром для друку фото максимум 20х30, а тут просто неймовірні відбитки 1,20 метра (!) на 60 сантиметрів. Друкувалися вони звичайно не в Бердичеві – в нас є потрібні плотери, але вони друкують трішки в гіршій якості.
Всі фотографії розташовані на другому поверсі, зроблені на території Бердичева, але на світлинах можна побачити весілля на фоні краєвидів району. Я спеціально в травні сідаю на велосипед і подорожую довколишніми територіями, щоб визначати найбільш вдалі місцини для композицій. Цікаві місця постійно змінюються, завжди треба бути в пошуці.

- Як на мене, Бердичів перетворюється на місто фотографів. В той же час цією професією продовжує активно цікавитися молодь. Чи важко потрапити до міського Фотоклубу і чи складно проводити подібні виставки?
- Дійсно існує така тенденція серед молоді, але їхні фото відрізняються від робіт фотохудожників. Молодше покоління має своєрідний погляд на світлини і від цього часто залежить ракурс. Тобто, там де фотограф бачить правильне фото, молодь оцінює його по-іншому. До Фотоклубу потрапити не проблема, але чи буде там цікаво молоді, яка тримає в руках фотоапарат та не зовсім розуміє, що вона робить? До клубу збираються люди з певними базовими знаннями та поняттями про професію. Тим же хто бажає цим займатися, я б радив повчитися у фотошколі. У Фотоклубі як такого навчання немає, нові учасники долучаються вже зі знанням справи та певним досвідом. Невідомо, правда, де вони цьому навчаються (сміється).

- Якою була ваша дорога до Фотоклубу?
- О, в мене те все було цікаво, зустрівся я якось зі своїм товаришем поспілкуватися на тему нашого спільного хобі – фотографії. Що цікаво, він працював фармацевтом в аптеці, а я займався роздрібною торгівлею. У Фотоклубі у нас виявилося дуже багато спільних знайомих і з цього все й розпочалось. Почався активний розвиток, участь у фотовиставках в інших містах - Житомирі, Києві. Після цього ми помітили, що наші фото доволі не поганого рівня і вже після цього розпочали брати участь у міжнародних бієнале.

Дякую за інтерв’ю, гарну фотовиставку та бажаю подальших здобутків.

Джерело: "РіО Бердичев"