Ставлення сучасного українського суспільства до армії є неоднозначним.
Загалом більшість наших громадян відверто бояться віддавати власну
дитину до лав Збройних сил України. І ніхто не може їх засуджувати за
таку позицію. Авторитет української армії останнім часом впав, хоча
навіть у такому ідеологічно понівеченому вигляді вона залишається серед
лідерів громадської довіри. Що ж таке армія? Не в українському
специфічному розумінні, а в баченні найрозвинутіших країн світу.
За словами військових та експертів, сучасна армія – це передусім
здатність адекватно реагувати на зовнішні виклики. Це спроможність в
лічені хвилини мобілізувати усі наявні ресурси та дати гідну відсіч
іноземним загарбникам.
Іншим питанням є проблема формування такої армії. І саме тут починається
найцікавіше.
З самого початку незалежності України все пішло не так. По-перше,
скориставшись відсутністю стратегічного мислення у вітчизняних
керманичів того періоду, нас позбавили ядерної зброї. Потім цинічні
ділки розікрали та розпродали по всьому світу весь той важливий
військовий потенціал, який наша держава отримала у спадок від СРСР. А
далі почалася повна деградація армії, в моду увійшли знущання над
бідолашними солдатами, а образ офіцера постійно деградував та викликав
якнайменше асоціацій із захисником Вітчизни.
За тим була помаранчева революція і великі надії на кращі зміни. Та
чомусь Віктор Ющенко вбачав реформування армії у безглуздих, показових
витратах на будівництва нікому непотрібних гетьманських столиць на
кшталт Батурина. Звичайно, «заокеанським любим друзям» Віктора
Андрійовича була потрібна саме така стратегія. Адже вигідніше мати
сировинний придаток, неспроможний на адекватну військову відповідь у
разі виникнення загрози національній безпеці. Тому і маємо те, що маємо,
як казав наш перший Президент, завдяки якому українці (без їхньої на те
згоди!) залишилися позбавлені ядерного потенціалу.
Наразі час та факти свідчать про те, що в країні почалися зміни. Саме
про такі зміни і хотілося поговорити напередодні Дня захисника Вітчизни.
Поговорити спокійно, без зайвого пафосу та популізму, керуючись
виключно холодним розумом та об’єктивним аналізом.
Сьогодні чи не найбільший оптимізм фахівців викликає закладена новим
бюджетом можливість поступальної зміни його концептуального вектора.
Зокрема, коментуючи прогнозоване збільшення бюджетних асигнувань на
оборону, генерал-лейтенант Іван Марко підкреслив, що у Держбюджеті-2012
Урядом передбачені видатки, які дозволять розпочати реальне фінансування
програм розвитку озброєння та військової техніки. Так, якщо в
оборонному бюджеті минулого року 86,5% видатків призначалося на
утримання Збройних Сил України (це — грошове забезпечення, заробітна
плата, харчування особового складу, комунальні видатки та інше) і лише
10,2% — на розвиток озброєння і військової техніки, то вже цього року
такі показники становитимуть відповідно 79,2% і 16,5%. Зокрема, у 2012
році в цю сферу сплановано спрямувати 2 867,2 млн., гривень.
При цьому поряд із загальнодержавною програмою щодо літака АН-70
передбачаються доволі знакові кошторисні призначення на створення
багатофункціонального ракетного комплексу «Сапсан» (196 млн. гривень, у
2011 р. — 19,5 млн. гривень), на будівництво українського корабля класу
«корвет» (433,6 млн. гривень, 2011 року — 85 млн. гривень), на Єдину
автоматизовану систему управління (285,7 млн. гривень, у 2011 р. — 24,6
млн. гривень). Окрім цього, 1 097 млн. грн. спрямовуватимуться на
відновлення боєздатності, модернізацію та закупівлю озброєння та
військової техніки, а також — на виконання науково-дослідних та
дослідно-конструкторських робіт.
Не будемо поспішати з висновками. Дамо час владі на виконання
запланованого. І якщо та влада підтвердить вищесказане практичними
діями, то вона матиме шанс на успіх. А це вже означатиме реальний
початок змін. Змін, спрямованих на розвиток.
Борис Євдоха, журналіст
Джерело: "Бердичів Діловий"
Уважаемый посетитель вы вошли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Просмотрено: 821 раз
