Медвитверезник є в кожному поважаючому себе місті. На жаль, така ментальність нашого народу, що б не сталося, радість або біда, накривається велике застілля. І деяким нашим людям таке поняття, як культура вживання спиртного, невідомо. Припустимо, на Кавказі горяни вип’ють як слід вина - починають пісні співати, танцювати, вести мудрі розмови. Наша ж людина «швиденько доходить до потрібної кондиції» і... продовжує пити! Саме тоді, перебуваючи в алкогольній «нірвані», громадяни стають небезпечними для оточуючих.
Хтось «ненавмисно» може вчинити злочин, когось з них чекають скалка дружини і скандал, хтось навпаки зп’яну починає тероризувати родину - битися, бешкетувати, і взагалі вести себе по- свинськи. А ті, хто не відразу тупотить додому і намагаються «освіжитися» на вулиці, частенько падають обличчям в замет і горе їм, якщо їх вчасно не підберуть відповідні служби і не доставлять до медвитверезника, який нині називається дуже хитро-мудро «Центр детоксикації та медичного протверезіння Бердичівської міської лікарні».
Здавалося б, людина, яку добрі люди врятували від неминучої загибелі на снігу морозної ночі, має бути їм вдячна. Але ні, деякі, ледь оговтавшись, починають бешкетувати. Одні вимагають, щоб їх негайно відпустили, інакше «у всіх будуть проблеми з прокурором», інші відразу лізуть в бійку.
Я побував у центрі в п’ятницю. Починалися вихідні, а для працівників цього специфічного закладу - це саме «година пік». Народ починає повально пиячити. Причому «заливають» всі - і багаті, і бідні ...
Видовище п’яниці, якого доставили до центру медики, міліціонери або приватні охоронці, не для слабкодухих. Спочатку він, як лантух з борошном, постійно падає і треба уважно стежити, щоб «клієнт, який дозрів», не забився, звалившись на підлогу з тапчана. Ледь трохи оговтуються, починають бешкетувати. Тому їх після медогляду черговим фельдшером поміщають в палати з залізними гратами замість дверей. Там «відвідувачі» відсипаються і, прийшовши до тями, починають матюкатися і вимагати свободи. Або намагаються накинутися на медперсонал з кулаками. Санітари хоч можуть такого виродка заспокоїти, а що він може натворити, прийшовши додому, де знаходиться незахищені дружина і малі діти... Наслідки таких подій потім називається в міліції простим словом «битовуха».
Бердичівський Центр очолює справжній полковник, колишній командир військової частини Іван Феліксович Каневський. За довгу службу в армії він чого тільки не побачив, тому знає, як швидко втихомирювати бешкетників-п’яничок.
До слова, нещодавно стався казус, один з п’яних «клієнтів» вирішив, що він Брюс Лі. По- молодецьки розбігся і спробував вибити ударом ноги залізні гратчасті двері. Оскільки каратистом він був поганеньким, його нога застрягла між грат і «герой - голова з дірою», повис на дверях. Довелося персоналу центру викликати «еменесівців», щоб вони звільнили лузера з міцних обіймів грат.
Цією холодною зимою підлеглі Івана Каневського врятували від неминучої загибелі на морозі кілька сотень людей. Причому не всі тут були бомжі або п’яниці. Іноді до центру може протрапити й «інтелігент в капелюсі», якого розвезло від неякісного зеленого змія.
Найдивовижніше, що тепер серед відвідувачів центру часто виявляються і місцеві жінки. Причому, на відміну від чоловіків, вони битися не лізуть, зате починають плюватися в співробітників закладу, як молоді верблюдиці. Потім, трохи протверезівши, починають влаштовувати істерики або намагаються вчинити суїцид. Отже, працювати тут весело. За рік у закладі встигають побувати до півтори тисячі бердичівлян і «гостей міста». Періодично потрапляють сюди і підлітки. У них інша проблема - або наркотиками накачались, або клею нанюхались.
Працівникам центру детоксикації хотілося б побажати, щоб кількість їх буйних клієнтів неухильно зменшувалася, адже які нерви їм поррібно мати, щоб ненароком не відповісти грубістю на грубість, ударом на удар ...
РІО Бердичів
Просмотрено: 1108 раз
