Учні четвертої школи зайнялись вивченням творів земляка Фрідхіра Горенштейна

«Фантастична суміш Гоголя і Кафки», «людина з неписьменницькою зовнішністю та манерою спілкування» - так відгукуються про Фрідріха Горенштейна. Літературну годину, присвячену життю і творчості цього прозаїка, днями провели у четвертій школі. Основною причиною, котра покликала учнів та педагогів узятися за вивчення особистості і творів Горенштейна, став зв’язок письменника з Бердичевом. Зокрема, з’ясували школярі, майбутній відомий сценарист навчався у їхні школі і жив у будинку неподалік Свято-Миколаївського собору.

Вчителька Тетяна Литвиненко вперше познайомилась із творами земляка у 90-х роках, коли в її родині передплачували журнал «Юність».

Тетяна Литвиненко, вчитель зарубіжної літератури і російської мови НВК №4: «У 90-му році у цьому журналі з’явився роман «Искупление». Коли ми почали його читати, то одразу здогадалися, що дія роману відбувається у Бердичеві. Хоча місто не назване, але вулиці, навколишні села та імена героїв були нам знайомі. Коли прочитали анотацію до твору, дізналися, що автор – Фрідріх Горенштейн, який провів шкільні роки у Бердичеві».

У березні цього року Фрідріху Горенштейну виповнилося б 80 років, помер він в еміграції. Рано залишився сиротою, деякий час вихованням хлопцям займалась тітка, яка жила в Бердичеві. Нелегке післявоєнне дитинство, проведене у місті, назавжди закарбувалось у пам’яті письменника. А єврейське провінційне містечко часто фігурувало у творах. Готуючись до заходу, учні прочитали романи та повісті Горенштейна і поділилися своїми враженнями. Саша Романюк читала оповідання «Дом с башенкой» - єдиний твір, надрукований у Союзі до еміграції письменника.

Саша Романюк, учениця НВК №4: «Дом с башенкой» - это полностью автобиографический рассказ. В нем идет речь о 9-летнем мальчике, который остался один в эшелоне, идущем за Урал. Он был беден и слаб, никто его не жалел, кроме одного вора. Перед тем, как мать мальчика умерла, она наказала ему ехать в город, где был их дом, который находится напротив дома с башенкой. Это своеобразный символ уюта, материнского тепла, место, где тебя ждут. Горенштейн сам всю жизнь искал этот дом, мечтая вернуться на родину, но жил и умер за границей».

Аби однолітки могли відчути манеру написання Горенштейна, десятикласники зачитали уривок з п’єси «Бердичів».

Катерина Жмуцька, учениця НВК №4: «Найбільше мене вразило те, з якою точністю і докладністю він писав про наше місто, реалістично описував героїв, багато з яких жили у Бердичеві насправді. Також сподобалась манера написання».

У 80-му році письменник був змушений емігрувати до Німеччини, друкувався в тамтешніх журналах, створив близько 20 сценаріїв. П’ять їх було екранізовано відомими режисерами, такими як Тарковський, Міхалков тощо. Відомо, що цього літа на екрани мають вийти ще кілька фільмів за творами Фрідріха Горенштейна.

Урок промайнув наче мить. Постать письменника, зізнались учні, надзвичайно їх захопила. Якби випала нагода, школярі поставили б сценаристу багато запитань.

Саша Романюк, учениця НВК №4: «Я хотела бы больше узнать о том, как возникла идея написать свои произведения, хотел ли автор вернуться в Бердичев, как он жил в еммиграции, что чувствовал, корда умерла его мать и он остался один».

Тетяна Литвиненко, вчитель зарубіжної літератури і російської мови НВК №4: «Зараз його твори прийшли до читачів, нещодавно я купила у нашому книжковому магазині його книгу. За романами та оповіданнями виходять фільми. Ми, жителі Бердичева, маємо знати про людей, які уславили наше місто. Тому я раджу усім почути це ім’я, хто ще не чув, та почитати твори. Думаю, вам сподобається».

Автор: Інна Покотилюк