З настанням весни прийшло довгоочікуване тепло і бердичівлянин Андрій К. вирішив поприбирати в гаражі. Адже за зиму в ньому багато чого накопичилося. Викотив «Жигулі» з гаража і взяв лопату і мітлу до рук. Коли прибирання підійшло до кінця, Андрій раптом почув дзвінкий удар по автомобілю і тут же почувся дзенькіт розбитого скла. Андрій, як ошпарений, вискочив з відчинених воріт і спочатку навіть не зрозумів, що сталося. Оглянувши машину, він помітив, що біля розбитої лівої передньої фари лежить невеликий темно-коричневий камінь, дуже схожий на шматок пемзи. Молодий чоловік узяв камінчик в руки. Він чомусь був гарячим.А тут з сусідніх гаражів, знову ж таки на дзвін скла, збіглися сусіди.
Хтось, подивившись на камінчик, сказав – «Андрію, а це до тебе метеорит з космосу в гості прилетів».
Андрій, людина безжурна, тому, не дивлячись на те, що машина постраждала, почав сміятися - мовляв, добре, що не на голову «гість з космосу» впав, а то б мало не здалося.
А оскільки метеорити падають не кожен день, до Андрія почалося паломництво знайомих і малознайомих людей. Побував на місці посадки камінчика і я. З цікавості запитав, що Андрій планує зробити з каменем.
- Здам в місцевий краєзнавчий музей! Нехай там на табличці буде напис - метеорит подарував музею Андрій К!
Але, «не так сталося, як гадалося». Космічного гостя, виставленого на огляд, поцупив хтось з відвідувачів.
А працьовитий «герой дня» розпочав лагодити автомобіль. Руки в нього золоті. Не дарма, в армії служив контрактником і водив командирський «Уазик». А коли частину скоротили, звільнився в запас.
До вечора машина була як новенька, але довго ще не вщухали в гаражному кооперативі пересуди щодо прильоту «гостя з космосу».
Хтось з бувалих пенсіонерів став навіть байку розповідати, як своїми очима бачив над аеродромом бригади армійської авіації, де служив до її скорочення «під нуль», літаючу тарілку...
РІО Бердичів
Просмотрено: 603 раз
