Минулими вихідними християни відзначали два з дванадцяти найбільших свят року: у суботу – Благовіщення Пресвятої Богородиці, а в неділю – Вхід Господній в Єрусалим (Вербна неділя).
Події першого з цих свят Церква бере зі Святого Письма. Євангеліст Лука пише, що Бог послав свого вісника – Архангела Гавриїла – до Діви, на ім’я Марія, у галілейське місто Назарет. Ангел сказав їй: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти між жінками… Зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я йому Ісус. Він буде Великий і Сином Всевишнього назветься…».
Про події другого свята читаємо у Біблії, що в суботу Ісус Христос воскресив Лазаря, який лежав чотири дні у гробі. Ісус сказав Лазарю: «Вийди», і той вийшов із печери. Багато людей, які це бачили увірували в Ісуса Христа. Тоді фарисеї та книжники постановили собі вбити і Христа, і Лазаря. Наступного дня Ісус пішов до Єрусалима.
Якщо завойовники в’їжджали в міста на конях, щоб продемонструвати свою силу та зверхність, то Ісус в’їхав у Єрусалим на ослику, аби показати, що його сила і влада Бога – у любові. Юрба вітала Ісуса, співала йому Осанна (євр. Хошіана – «рятуй нас» - вигук, котрим в Іудеї вітали царів), стелила дорогу одежею та пальмовими гілками. Люди вітали його як месію, як Царя. Але вони прагнули, аби Ісус став володарем, а вони – вибраним народом. Вони хотіли Ісуса як того, хто дасть їм владарювання над світом, а Він прийшов, як цар Миру.
Враховуючи,що у наших широтах пальми не ростуть, а верба розпускається найшвидше, тому після звершення літургії Івана Золотоустого у нас святять гілочки верби. Це нагадує нам про вітання Ісуса в Єрусалимі. В українській традиції верба має символічне значення – це життєстверджувальне дерево, яке росте на будь-якому грунті, навіть на вологому.
Весняний день 7-го квітня, що почався туманним похмурим ранком, для прихожан Свято-Преображенського храму УПЦ КП в нашому місті все ж таки став урочистим і радісним. Вони прийшли на Божественну Літургію, яку звершили разом з благочинним храму ієреєм Євгенієм Шимченком та церковним хором, чудовий спів якого в цей день підносив серця парафіян ближче до Бога. У молитвах вони прославляли Пресвяту Діву Марію, якій випала найвідповідальніша місія у світовій історії – зачати в утробі та народити Сина Всевишнього. У своїй промові отець Євгеній надзвичайно дохідливо розповів про ті події.
Наступного дня під час звершення Літургії Івана Золотоустого храм був переповнений. Бажаючі мали змогу висповідатися і причаститись до найбільшого християнського свята – Воскресіння Христового. Приємно було спостерігати велику чергу матерів з маленькими дітками до семи років, яких несли на руках і вели за ручки до святого Причастя, яким дозволяється його прийняти без сповіді. Ця гарна традиція останнім часом стає все більш популярною. Після звершення Божественної Літургії на території навколо храму близько двохстам віруючим отець Євгеній освятив гілочки верби. Цікаво, що під час освячення навіть невеличкий дощик допомагав здійснити ту святу справу.
Освячені гілочки верби віряни, як добру звістку, понесли до своїх осель, щоб за традицією легенько побити один одного примовляючи: «Не я б’ю – верба б’є, за тиждень Великдень».
РІО Бердичів
Просмотрено: 552 раз
