У застійні роки в Бердичеві розташовувалося чимало військових частин. Були і льотчики, і артилеристи, і танкісти, і піхота, і зв’язківці, і розвідники... А оскільки військових людей готують для війни, не дивно, що багато з бердичівлян в погонах пройшли через Афганістан, а також брали участь у так званих «локальних» війнах.
Офіційно наших військ начебто там, де розв’язали військові дії натовці, не було. А насправді в противагу їм завжди діяли наші солдати і офіцери, переодягнені у форму країни, що воювала з американцями. В’єтнам, Корея, Куба, втім який сенс перераховувати ці країни? Бердичівські матері і вдови і так пам’ятають, з яких країн їм приходили похоронки. В Афгані за кількісним складом ми втратили мотострілецький взвод. Пішли з життя зовсім молоді солдати, прапорщики, офіцери. А ось в так званих локальних війнах загинуло приблизно півтори сотні бердичівлян. Погодьтеся, цифра солідна.
Учасники цих воєн, яких начебто й не було, в Бердичеві створили кілька своїх ветеранських організацій. Сьогодні назріло питання про те, щоб в нашому місті поставити хоча б скромний пам’ятник цим невідомим героям, що до кінця виконали свій військовий обов’язок. Сказано-зроблено. Глава ветеранської організації колишніх «чехів» (учасників чехословацьких подій) Микола Вахницький звернувся днями до мера Бердичева Василя Мазура з проханням дозволити встановити такий пам’ятник на одній з вулиць міста. Колишні учасники цих конфліктів навіть місце для пам’ятника хороше знайшли, та й малюнок пам’ятника зробили. Але... міський голова прийняв соломонове рішення. Мовляв, чого пам’ятники по всьому місту будувати.
«Добудуйте» пам’ятник загиблим афганцям на Червоній горі», - сказав він Вахницькому ... Але справа в тому, що пам’ятники, хто б їх не будував і проектував - Ернст Нєізвестний, або мало кому відомий простий полковник з Бердичева Василь Стасюк - людина, яка особисто робила пам’ятник загиблим афганцям, вони ніяк не розраховували на «добудову» своїх дітищ. Це ж не літню кухню до особняка прилаштувати. Пам’ятник - справа тонка, він як самодостатній архітектурний ансамбль. Вже не знаю, як мер міста пан Василь Мазур собі уявляє «добудову» пам’ятника. Але, на мій погляд, вийде якась незграбна, громіздка конструкція.
Біля пам’ятника афганцям побували багато наших земляків. Ну як біля нього доставити ще одну стелу на честь загиблих у локальних війнах солдат? Мовою скульпторів вийде простий «кіч», тобто звичайний несмак. А що заважає тому, щоб побудувати невелику стелу на бердичівському бульварі? Там у вихідні гуляють наші городяни, от би і згадували добрим словом загиблих солдат.
РІО Бердичів
Просмотрено: 483 раз
