Першого робочого дня тижня в районі Червоної Гори розмалювали пам’ятник Котовськокому. Для традиційно лівого, у електоральних настроях, району нашого міста – це стало топ-темою для розмов місцевих жителів. Невідомі особи білою фарбою написали слово «кат» на грудях червоного кримінального авторитета. Це саме слово з трьох букв було продубльовано безпосередньо на постаменті. Дату очевидно було обрано не просто так, справа в тому що 19 квітня, але 1919 року Григорія Котовського призначили на пост керівника військового комісаріату в Овідіополі.
Пам’ятник червоному діячу досі, на двадцятому році незалежності України, бовваніє на території міста Бердичева поблизу автобусної зупинки. Якщо молодь та люди середнього віку не звертали навіть найменшої уваги на те що трапилось, то для пенсіонерів був привід згадати «шлях до світлого комунізму» та власне свою молодість.
Мою увагу привернули дві жіночки, які активно обговорювали «величну постать Котовського» та необхідні радикальні дії стосовно зловмисників. Під час розмови, дві пенсіонерки з гордістю заявили, що вони є прихильницями комуністичної партії, а Котовський попри своє відверто кримінальне минуле дуже багато зробив для радянської влади. На запитання чи зробив цей діяч щось для України, жіночки почали згадувати Єльцина, Гітлера та прогресивний шлях комуністичного Китаю. На думку пенсіонерок зловмисникам треба «повідрубувати руки», а їхні методи старенькі вважають фашистськими. Про те, що дії та символіка у комуністів та послідовників Гітлера практично ідентичні вже писалося у статті «А як щодо заборони комуністів?», тому на цьому особливо зупинятися не будемо. Окрім того, одна з жіночок заявила, що історію знає добре, водночас підтверджуючи – «жодної історичної літератури з часів завершення інституту» вона не читала. Мабуть не бачила старенька у свої молоді роки й книги «Легендарный полководец. Сборник воспоминаний о Г.И.Котовском». Видана вона була за радянської України в 1981 році у «Издательстве политической литературы». Приведу мовою оригіналу уривок з розділу «Моя краткая биография» (стор.6) «Начинаю террор против помещиков, фабрикантов и вообще богачей. Сжигаю их имения, забираю ценности, которые потом раздаю беднякам в городах и селах Бессарабии». Котовський вважає себе таким собі справедливим божком. В одного відбирає, іншим віддає на свій розсуд. Та багатими в царській Росії були переважно лікарі, вчені, кіноактори, адвокати, інженери, письменники – хороші спеціалісти будь-якої професії. Котовський «промишляв» біля Одеси. Багатими одеситами були хірург В.Філатов, вчені Л.Мандельштам, М.Папалексі, І.Мечніков, О.Ковалевський, М.Умов, композитор П.Ніщинський, художник К.Костанді, зірка німого кіно Віра Холодна – люди, які нажили своє багатство власною працею, розумом, талантом. Вони жили у ті роки, коли грабунками займався Котовський. І тому цілком можливо, що хтось із них міг бути пограбований «героєм» громадянської війни Котовським.
«Відзначився» більшовицький діяч і на Житомирщині. В районі селища Базар Волинська група учасників II-го Зимового походу армії Української Народної Республіки була оточена більшевицькою кавалерією Г. Котовського. 17.11.1921 в бою під селом Малі Міньки повстанці були розбиті. Частина учасників групи потрапила у полон, і після рішучої відмови перейти на службу до червоної армії 359 бійців Повстанської Армії, нехтуючи всіма міжнародними домовленостями щодо військовополонених, 21 листопада 1921 було розстріляно під Базаром. Перед розстрілом повстанців декілька днів катували, змусили вирити два глибоких рови (могили). Жоден з них не просив пощади і прийняв смерть, виконуючи гімн «Ще не вмерла…». Значна частина повстанців була похоронена живцем, після чого котовці провели кінний парад по свіжих могилах, де ще ворушилась земля. Загалом під час трагічних подій біля селища Базар загинуло біля 1000 повстанців. Ось як про ці події розповідає «Сборник приказов Киевского военного округа. Содержание №2578. 26 ноября 1921 года. Киев (подається мовою оригіналу): «Зарублено в бою свыше 400 чел. и захвачено 537 чел., в том числе и раненые. Всего под чрезвычайной комиссией /пятеркой/ предстало 443 чел., остальные умерли до прихода комиссии…Чрезвычайная пятерка постанавливает: лиц, перечисленных в приложенным к сему списке, в числе 359 человек, как злостных активных бандитов – расстрелять.Председатель Чрезвычайной комиссии Гарьковый, члены: Лившиц, Иванов,
Котовский, Фриновский, секретарь Литвинов».
Наказ підписали: «Командующий войсками округа Якир. Член реввоенсовета округа Затонский. Начальник. штаба округа Паук».
Події біля селища Базар є величезною трагедією та, водночас, символом величі та нескореності української нації в боротьбі за незалежність України і вічна має бути пам’ять наша про Героїв, які склали голови за нашу землю. У той же час, в Бердичеві вулиці міста досі носять імена тих, хто катував та знищував українців, більше того, в нас навіть бовваніють пам’ятники ворогам українського народу.
Просмотрено: 636 раз
