 Пройшли поминальні дні, тисячі українців згадали своїх померлих родичів, побачились з тими, які живуть в різних містах, а іноді і в різних країнах. І місцем таких побачень стають наші кладовища. Ми вже розповідали в газеті і про підготовку бердичівського міського кладовища, і про подяки міського голови всім причетним до цього.
Мені ж днями довелось побувати на кладовищі сусіднього міста – Козятина. Там похований рідний дядько, який давно трагічно загинув в автокатастрофі при виконанні службових обов’язків. Я і раніше звертав увагу, що кладовище в сусідньому райцентрі завжди чисте і охайне. Напевно тому, що центральні алеї заасфальтовані, проміжні проходи не заїжджені автомобілями, а вкриті акуратно викошеною травою. Тому і немає болота та багнюки після дощу.
Керує кладовищним господарством молодий віруючий керівник, якого щиро поважають родичі померлих та всі, чия діяльність пов’язана похованнями. За словами родички, нещодавно, їй прийшлось ховати рідну сестру, і місце під могилу в зручному для відвідин «престижному» ряду їй дісталось всього за 300 гривень, оформлених як благодійний внесок, з видачею квитанції.
До нас неодноразово доходили чутки, як аналогічні проблеми вирішуються в Бердичеві, але фактів для серйозних публікацій було замало. Якщо хтось захоче поділитись своїм позитивним чи негативним досвідом «вирішення» сумних проблем, просимо на сторінки газети.
Ріо Бердичів |
Просмотрено: 576 раз
