Історія має циклічний характер – такої думки дотримується певна кількість науковців. Ця теза буде підтвердженою і 9 червня в місті Бердичеві. Рівно 258 років тому в нашому місті (1754 року) було відкрито та освячено верхній костел католицького ордену Босих Кармелітів київським єпископом Каетаном Солтиком. Через більш ніж два з половиною століття подію буде повторено. Очевидно, що подолання наслідків діяльності царського російського, а пізніше комуністичного режиму на теренах України ще довго потребуватимуть докладення часу, коштів та зусиль особливо у сфері духовній. Нагадаємо, більше десяти років пішло у ченців у XVIII столітті, щоб над нижнім костелом піднялася типова базиліка, що має форму латинського хреста - верхній костел.
Загалом, у другій половині ХVІІІ до початку ХІХ століття католицька церква в Бердичеві набуває чітких культурно-просвітницьких обрисів: відомий кляштор Кармелітів, чудотворний Образ, одна з найкращих у східній Європі друкарня, значні землі у власності, величезна кількість паломників, лікарня та школа зі статусом губернської гімназії. Здавалося, орден Босих Кармелітів став однією з невід’ємною перлиною Бердичева. Втім усі ці досягнення менш ніж за пів століття були перекреслені царською владою. Вже у середині ХІХ ст. процес консолідації суспільства в межах Російської імперії починає набувати систематичного та всеохоплюючого характеру. Москва реалізовувала чіткий план перетворення Правобережної України в «істинно російську землю». На повну силу почав відбуватися процес русифікації. Хоча першочергова мета російської політики полягала в послабленні польських впливів на Правобережжі, вона лишила також глибокий відбиток на українському селянстві та єврейському населенні міст краю. У листопаді 1831 р. Микола І утворив спеціальну комісію в справах західних губерній. Голова комісії Віктор Кочубей мав наказ «привести у відповідність з великоруськими губерніями всі західні землі в усіх галузях життя». За кілька місяців позакривали всі польські школи (українських майже не було), а шкільну справу реорганізували на імперських засадах із переведенням навчання на російську мову. В Кременці закрили славетний польський ліцей. Натомість у Києві заснували російський університет Св. Володимира. Характеризуючи завдання нового університету, міністр освіти Сергій Уваров відверто сказав: «Університет Св. Володимира – моє творіння. Але я першим ліквідую його, якщо він не виконуватиме своєї мети… поширювати російську освіту і російську національність на спольщених землях Західної Росії».
Ще після першого поділу Польщі до складу Росії повністю увійшли території з населенням, більшість якого римо-католики та греко-католики. Таким чином, проблема католицизму, а точніше проблема політики щодо віросповідань, з'явилася у православній Російській імперії вже одразу, після першого поділу Речі Посполитої, а вже остаточно загострилась після другого поділу.
У цей час становище Католицької Церкви у Російській імперії визначали два чинники: підпорядкування православ'я самодержавству та падіння значення і ваги папства на світовій політичній арені. Політика цариці Катерини щодо релігійних питань носила наступний характер — підпорядкувати Церкву своїм інтересам і абсолютній владі. У цьому ж напрямку вона здійснювала свою політику і наміри щодо Католицької Церкви, розвинена структура якої опинилась на території Росії.
Така діяльність призвела до кардинальної зміни ситуації. Римо-католицька церква, а з нею Орден Босих Кармелітів на Бердичівщині потрапив у півторасотрічний летаргічний сон. За кілька років монастирі кармелітів було ліквідовано. Численні здобутки були втрачені.
Лише зі здобуттям Україною незалежності, країна входить до світового й європейського політичного процесу, що має у свою чергу, певний релігійний аспект. Загалом, геополітична ситуація України визначається не тільки її географічним розташуванням у Східній Європі, між Сходом і Заходом. На ній позначається також перебування України на порубіжжі мусульманської і християнської цивілізацій, по її землях пролягає на додаток до цього, межа між католицько-протестантським і переважно православним світом. Це й визначає значною мірою взаємозв'язок релігійно-політичних процесів всередині країни та за її межами.
Фактично час, який пройшов від набуття Україною незалежності пішов для Католицької церкви на те, щоб повернути втрачені позиції. Хоча без сумніву з’явилися і безумовні серйозні здобутки.
Про відродження Католицької Церкви в Україні красномовно свідчить факт, що лише за 10 років незалежності нашої держави кількість римсько-католицьких парафіяльних громад зросла більше ніж в 6 разів і досягла 816. В Україні активно розвиваються римо-католицькі богословські навчальні заклади, Церква проводить велику роботу по наданню благодійної допомоги. Сьогодні Орден Босих Кармелітів в нашій державі присутній в Києві, Бердичеві та Харкові.Серед міст України, де був присутній Орден, Львів перестав бути осередком кармелітанства в нашій державі. У місті Лева, лишився лише чудовий храм Св. Михаїла у бароковому стилі, який тепер належить ордену студитів. В Кам’янці-Подільському від кармелітської спільноти на сьогодні не лишилося й сліду. У Києві, в святошинському районі міста храм ченців лише будується. Реальним центром, який зберігає культурно-історично-духовні традиції ордену на теренах України Босих Кармелітів лишається лише Бердичів.
На Бердичівщині Орден Босих Кармелітів стоїть на «двох китах»: монастир, який входить до сотні найвизначніших пам’яток України та Чудотворна ікона Матері Божої, яка кожного року збирає навколо себе тисячі паломників та жителів міста. Загалом, Орден у світі, за час свого існування акумулював значну кількість талановитих людей, які зробили ґрунтовний внесок у науку, культуру, мистецтво, і звичайно релігію. Трьох членів ордену звели до рівня святих.
В нашому місті Кармеліти поступово, але впевнено відновлюють свої позиції, після століть занепаду, внаслідок московського панування. Аргументом цьому стане 9 червня, коли рівно через 258 років плин історії в місті знову пройде в тій самій точці, але вже в третьому тисячолітті. Відкриття після тривалої реконструкції верхнього костелу Санктуарію Матері Божої Бердичівської стане ще одним кроком подальшого розвитку. За неофіційними даними, до Бердичева можуть приїхати вищі керівники нашої держави, а також лідери європейських держав. Особи близькі до керівництва називають навіть конкретних осіб - Президент Польщі, німецький канцлер, італійський прем’єр... Дивного в цьому абсолютно нічого немає, адже коронація ікони у липні 1756 року відбулась з королівським розмахом. Тоді в богослужінні взяли участь ченці та черниці, представники клеру, війська, а також цілих 50 тисяч віруючих. В наші дні чудотворна ікона гуртує тисячі паломників щороку. Окрім того, країна перебуває в передчутті футбольного дербі, а така подія без сумніву долучить і віруючих з числа футбольних вболівальників. Однією з багатьох можливих загроз приїзду до Бердичева поважних іноземних глав держав є складна внутрішньополітична ситуація в Україні. Після засудження та інформації про знущання над лідеркою опозиції, до України відмовляються приїздити Європейські Президенти на 18-ий
саміт глав держав Центральної та Східної Європи, який мав відбутися в Ялті. Бердичів у цій ситуації виявився залежним від зовнішніх факторів Чи змінять за місяць думку європейці та чи винесе уроки українська влада покаже час. У той же час, журналісти видання «РІО-Бердичів» змогли зробити унікальні знімки верхнього костелу Санктуарію Матері Божої Бердичівської, який буде відкритий для загалу вже менше ніж за місяць. Наші читачі мають ексклюзивну нагоду побачити світлини верхнього храму першими.
Ріо Бердичів
Просмотрено: 695 раз
