Ветеранів Бердичівщини поздоровили зі світлим святом Перемоги

Здається, тут не вистачало лише танцмайданчика і пар, які кружляли би під звуки мотивів у виконанні бравого військового оркестру. Увішані орденами й медалями ветерани-мешканці сіл Бердичівщини сходилися до районного Будинку культури, аби взяти участь у святкуванні величного Дня Перемоги – найдорожчої та найочікуванішої для кожного з них дати. Не лише зі сльозами на очах та з тугою у серці зустрічали вони 9-те Травня.

Леонід Кравчук, ветеран Великої Вітчизняної війни (с. Красівка): «Я відчуваю сьогодні велику радість, тому що ми здобули перемогу, проливаючи кров. Ми не шкодували життя заради Батьківщини, аби наше майбутнє було прекрасним, молодь ніколи не знала біди, а люди були багаті, здорові і, головне, здорові.»

У фойє Будинку розгорнулося одразу кілька експозицій на тему Великої Вітчизняної. Ліворуч розташувалася книжкова виставка, яку підготували працівники бібліотеки. Друковане слово у часи війни важило надзвичайно багато: тисячі статей, оповідей тощо уславлювали подвиг людей, які навіки закарбували свої імена в історії ІІ-ї Світової.

Поруч усі бажаючі могли на власні очі побачити, у чому воювали їхні прадіди, як виглядала військова форма різних родів військ. Нашивки і погони, кашкети і пілотки, портупеї і планшети... Саме так виглядали у 40-х піхотинці, льотчики, моряки, саме ця форма на роки стала рідною для сьогоднішніх ветеранів. У ній вони йшли в атаки, у ній відступали.

Степан Шевчук, ветеран Великої Вітчизняної війни (с. Райки): «Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто не дожив до цього дня, перед однополчанами, котрі не повернулися з поля бою. Особисто я – учасник боїв за Дніпро. Прийшов сьогодні сюди, щоб побажати нашій молоді, щоб пам’ятали подвиг своїх дідів та прадідів.»

Чудова літня ніч, випускні, шкільні вальси... Все це в одну мить зруйнувала війна. На сцені зовсім юні дівчата та хлопці здригались, онімівши від страшної звістки. Більшість із них востаннє бачилися одне з одним. Випускні костюми та вечірні сукні змінилися на військову й медичну форму, фуфайки робочих, смугасті роби полонених. Та сили духу і завзяття цих молодих людей вистачило не лише на те, щоби перемогти зубастого ворога, а й вдихнути друге життя у вщент зруйновану країну. Через це їхні нащадки ніколи не стомляться дякувати живим героям та схиляти голови у шані до загиблих.

Микола Стороженко, голова Бердичівської районної ради: «67 років минуло з того незабутнього травневого 45-го року. Але й сьогодні величний подвиг захисників і визволителів залишається невичерпним джерелом патріотизму, вірного служіння своєму народові. У цей славний день ми згадуємо всіх, чиє життя забрала війна, низько вклоняємося ветеранам, які на своїх плечах, винесли тягар війни та підняли країну з руїн, уславлюємо тих, хто самовідданою працею у тилу пришвидшив розгром ворога.

Володимир Збаражський, голова Бердичівської РДА: «Я хочу від себе особисто і від всієї адміністрації та мешканців району побажати вам одного – здоров’я. Це найголовніше. Ми – молоде покоління – зробимо все для того, аби ті страшні події не повторились.»

Ветерани Великої Вітчизняної стали символами тріумфу добра над злом і життя над смертю, довівши, що, коли хтось хоче вчинити несправедливо і жорстоко, - трапляється так і не інакше. Вони сплатили за все: втраченими життями, невимовними стражданнями, безприкладним героїзмом і волею до перемоги. Боронили ж бо своє, рідне. Переламати хребет фашизму наші воїни змогли завдяки згуртованості, дисципліні і відданості рідній Батьківщині. Від того і є прикладом не одному поколінню співвітчизників.

Автор: Олександр Єжель