Замкнене коло: не платять, бо нема зарплати — нема зарплати, бо не платять

Борги за житлово-комунальні послуги — тема, яка здається вічною: ліквідувати це явище як у Бердичеві, так і загалом в Україні, здається, неможливо. Та робити це треба. Адже борг — це тільки на перший погляд проблема того підприємства, якому не платять. Насправді, це й наші з вами проблеми.
Адже все у цьому процесі взаємозв’язано. Наприклад, чим більші борги має підприємство, тим тяжче йому виконувати його роботу, модернізувати мережі, закуповувати нову техніку, розраховуватися із постачальниками енергоресурсів. Та що там казати — навіть платити податки і зарплату своїм працівникам стає вкрай нелегко. Як наслідок — якість послуг погіршується, а той взагалі вони не надаються. У свою чергу, спостерігаючи за цим, навіть сумлінні платники перестають платити — послуги ж не надаються. Виходить одне зачароване коло.
Здавалося б, хто як не самі працівники комунальних підприємств мають усвідомлювати те, що платити за послуги потрібно. Але не завжди так є. На попередньому засіданні адмінкомісії, наприклад, розглядалася справа однієї із бердичівлянок, яка працює у підприємстві, що надає житлово-комунальні послуги. З’ясувалося, що вона сама є боржницею: винна за ці послуги близько півтисячі гривень. У своє виправдання навела аргумент того, що не отримує заробітну плату на підприємстві, де працює. Таким чином, вийшло інше зачароване коло: двірник не платить за житлокомунпослуги, так як не отримує зарплату. А не отримує її тому, що й сама не платить за те, що має.
Який вихід із цієї ситуації? Очевидно, що ця проблема набагато глобальніша, ніж може здатися на перший погляд і підходити до її вирішення треба масштабно, застосовуючи всі методи. У тому числі — суспільного осуду таких вчинків та вжиття радикальних заходів до працівників, які допускають зростання боргів. Чому в одному підприємстві матеріали передають на адмінкомісію навіть у випадку, коли борг складає 127 гривень (так було із боржником жеку №3), а у теплоенерго чекають, допоки борги сягнуть десятків тисяч? Наприклад, чотири боржники теплоенерго, справи яких розглянули на адмінкомісії, загалом винні цьому підприємству близько п’ятдесяти тисяч гривень (борг у кожного — від восьми до п’ятнадцяти з половиною тисяч гривень). Хіба може злякати їх штраф у розмірі 51 гривні?
То чи на своєму місці знаходяться працівники, які так “ефективно” борються з боржниками і чи виконують вони свою роботу так як треба?
До речі, досить дієвим був досвід боротьби із боржниками за комунальні послуги у одному із державних органів, розташованих у обласному центрі, на початку минулого десятиліття. Там щотижня керівник проводив загальні збори працівників і зачитував імена боржників із зазначенням суми несплати. Дуже швидко працівники цього державного органу стали найсумліннішими платниками у Житомирі. Тим паче, що крім висміювання з боку колег, довелося зазнавати й фінансових негараздів: за найменший борг працівника під будь-яким приводом позбавляли доплат до заробітної плати.
То може варто вести таку практику і у Бердичеві. Хоча б у державних та комунальних підприємствах, установах і організаціях. Тим паче, що боржників там також вистачає...

 

berdichivnews.com.ua