Виступу ФК “Бердичів” у цьогорічному розіграші Кубка області більшість міських засобів масової інформації присвятили значну свою увагу. Майже всі зійшлися на думці про те, що цей виступ аж ніяк не можна назвати вдалим.
Поразка від коростенців, а, найголовніше, якість гри, продемонстрованої нашими футболістами, прогнозовано викликали з боку журналістів однозначну оцінку діям команди, суть якої звелася до того, що “такий футбол нам не потрібен”.
Критика команди викликала доволі несподівану реакцію з боку керівництво ФК “Бердичів”. Виявляється, винними у кубковій поразці є не футболісти, а мало не журналісти. Саме вони, на думку головного тренера бердичівлян Ігоря Зеленцова, своїми критичними публікаціями призвели до того, що очолюваний ним колектив зараз перебуває не у найкращому психологічному стані. Таку позицію він висловив одному із бердичівських журналістів. Мовляв, журналісти абсолютно не помічають змістовної гри, яку демонструють його підопічні. Натомість, на матч-відповідь із ФК “Коростень” вони, нібито, прийшли вже із зарання обдуманими заготовками своїх матеріалів, чим ввели команду ледь не у стресову ситуацію. Щоб побачити, як грає його команда, бердичівських журналістам треба було спочатку поїхати на першу гру до Коростеня, а вже потім робити свої висновки, вважає Ігор Зеленцов. Більше того, нині, після поразки, замість того, щоб критикувати команду, треба було б підтримати її у “тяжкі для неї часи”. При цьому, “на горіхи” (це ще м’яко сказано) від Ігоря Зеленцова дісталося практично всім журналістам, які у тій чи іншій мірі висвітлювали згадану гру “Бердичева” проти “Коростеня”.
Очевидно, що Іор Зеленцов має повне право на висловлення своєї думки. Але, вважаємо, що, по-перше, він мав висловити конкретні претензії кожному репортеру окремо, а не переповідати комусь одному, хаячи при цьому всю бердичівську журналістику. Зроблено це було, між іншим, у присутності всієї команди під час тренування. Можливо таким чином тренер піднімав бойовий дух колективу? По-друге ж, перед тим, як висловлювати свої претензії, треба було б спочатку замислитися над основним питанням: якщо практично всі журналісти (навіть ті, які абсолютно не розбираються у футболі) пишуть і кажуть, що команда зіграла погано, то може проблема все ж не у журналістах?
У команди зараз “тяжкі часи”. Чому вони такими стали? Хіба журналісти до цього довели? Пам’ятається, коли взимку створювалася громадська організація “ФК “Бердичів”, її керівники доводили журналістам, що вона створюється якраз тому, що у тодішньому футбольному колективі були проблеми і новому керівництву під силу їх здолати. Тобто, зараз мали настати значно легші часи. А замість цього стало ще тяжче? Чия це вина?
Журналісти прийшли на матч із зарання обдуманими заготовками. Дійсно, як же можна було прийти без них на матч. Ми ж ще до гри всі знали, що команда обов’язково
програє 2:3. Знали, що вже на п’ятій хвилині вона з провини Тараса Панасюка горітиме 0:1, а на 10-ій хвилині “обрізка” Ігоря Зеленцова ледь не призведе до другого гола. Знали й те, що на 70-ій хвилині рахунок вже буде 0:2, а через три хвилини Сергій Данілевич побіжить бити арбітра. Знали, тому що як же без цього: ми ж всі ясновидці. Знали й те, що
команда повністю програвати центр поля, підбори м’яча, а перший влучний удар по воротах завдасть тільки по закінченні першої години гри. Дійсно, ми це “знали”. Імовірно, саме у цьому і є “провина” журналістів, які не сказали про це Ігорю Зеленцову та його підопічним.
Можна по-різному відноситися до журналістів, але аж ніяк недооцінювати їхньої праці. Кому, як не Ігорю Зеленцову це знати, адже свого часу бердичівська преса вже мала приклади впливу і на долю команди, і на її результати. Очевидно, що це найпростіше — звинуватити у своїх бідах когось, а не замислитися над тим, що й у журналістських критичних матеріалах може бути певне раціональне зерно. Ми ж не критикуємо просто так: ми вказуємо на конкретні помилки з тим, щоб їх врахували у подальшому. Але, схоже, на нинішньому етапі керівництву команди це зрозуміти важко. Шкода...
Можна було б поїхати у Коростень і побачити як красиво грали там бердичівляни. Але щоб це змінило? Ви ж повністю (і за результатом, і за грою) програли вдома. І не лише на очах журналістів, а перед сотнями вболівальників, які прийшли вас підтримати. Можна вимагати від журналістів того, щоб вони підтримували команду у тяжкі часи, підбадьорили її. Але... Можна програти, демонструючи феноменальну гру, повністю викладаючись на полі, з очима, повними жахи перемоги. Повірте, якби це так було у матчі з “Коростенем”, жоден - ні журналіст, ні вболівальник - не дорікнули б вам за поразку — у футболі всяке буває. Коли ж команда не б’ється за перемогу, то як її можна підтримувати?
Ми, як і всі інші журналісти міста, маємо повне право і висвітлювати життя ФК “Бердичів”, і критикувати його. Маємо, тому що, хоча нинішнє ФК “Бердичів” і є громадською організацією, проте передбачається, що фінансуватиметься воно не лише підприємцями, але й має отримати фінансову підтримку із міського бюджету. Тобто, за рахунок коштів, котрі бердичівляни, у тому числі, й журналісти, сплачують у вигляді податків. Тому ми маємо повне право знати, наскільки ефективно ці кошти використовуються. Маємо, таке право і обов’язково будемо ним користуватися. Але з однією єдиною особливістю.
Команда вважає, що саме наша критика заважає їй демонструвати добрі результати. Що ж, хай буде й так: у подальшому ми жодним словом не обмовимося про те, чим живе ФК “Бердичів,” як він грає, які демонструє результати. Зробимо вигляд, що команди не існує взагалі. Такий своєрідний бойкот “БН” оголошує до кінця сезону, а там вже побачимо: чи співати ФК “Бердичів” дифірамби, чи вимагати відповіді на поставлені нами запитання...
Звісно, від цього можуть постраждати наші читачі, які цікавляться футбольним життям міста. Але, віримо, вони нас зрозуміють. А от чи підтримають нас наші колеги з інших бердичівських видань, побачимо. Хоча нашим репортерам і дісталося найменше від критики Ігоря Зеленцова, свій вчинок (бойкот) ми якраз обумовлюємо журналістською солідарністю.
Ігорю ж Зеленцову, та й іншим керівникам команди, радимо не сваритися із журналістами. Врешті-решт, ми критикуємо, тому що хочемо бачити у виконанні футболістів красиву, гідну Бердичева, гру.
Просмотрено: 603 раз
