У «шевченківській» першій школі згадували Великого Кобзаря

Щороку у другій половині травня в Україні лунають рядки шевченківських творів, а про самого поета говорять у теперішньому часі. 22-числа виповниться 151 рік з дня перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі біля Канева.

Одним із перших до відзначення цієї дати у Бердичеві долучився колектив першої школи, яка носить ім’я Великого Кобзаря. У холі закладу відбулась урочиста лінійка, під час якої учні та вчителі згадували життя і творчість поета. У кожного народу є особистість, яка уособлює собою цей народ. Для України такою особистістю є Тарас Григорович Шевченко.

Надія Панчук, бібліотекар ЗОШ №1: «Його важка доля перегукується з історичною долею України. Провівши 10 років на засланні, усе життя живучи поза межами Батьківщини, він усе життя прагнув до неї повернутися. День перепоховання – це день, коли Шевченко назавжди повернувся в Україну. Певно, повернувся Кобзар не лише на Батьківщину, а й у душі людей. Тому ми його пам’ятаємо і вивчаємо».

Маріна Квятківська, учениця 6-А класу ЗОШ №1: «Тарас Шевченко боровся за свободу українського народу, хотів кращого життя. У творах описував життя простих людей, а не якихось панів. Він хотів, щоб Україна процвітала і жила у злагоді. Я вважаю, що кожен повинен берегти пам’ять про цю людину, тому що це наша історія, яку ми повинні берегти».

10-го березня 1861-го року Кобзар помер і був похований на Смоленському цвинтарі у Санкт-Петербурзі. Після отримання царського дозволу, земляки та друзі Шевченка згідно з його останньою волею, перевезли труну поета до України. Відтоді видатний син свого народу назавжди оселився на Батьківщині. Внуки і правнуки Тараса Шевченка ним дуже гордяться та захоплюються творами Кобзаря.

Вітя Пчеловський, учень 6-А класу ЗОШ №1: «Він видатний письменник і художник. Найкращі його твори, на мою думку, це вірш «Доля» та картина «Катерина». Вірш я вчив напам’ять, коли в нашій школі проводився конкурс читців, твір мені сподобався. А картину я теж бачив, теж дуже сподобалась, тому що красива».

Катя Ткачук, учениця 6-А класу ЗОШ №1: «Тарас Шевченко був дуже відданий Україні, був справжнім патріотом, завжди говорив чистою українською мовою. Мені подобається його вірш «Сон», бо в ньому розповідається про любов матері до свого сина».

Україну не можна уявити без Шевченка, а Шевченко немислимий без України, лунало на заході. Кобзар - це вершина нашого родового дерева. Пророк, чия місія – попереджати, бути гнаним за правду та невизнаним за життя. Якби випала нагода поспілкуватися із славетним поетом, бердичівські учні запитали у Кобзаря от про що.

Маріна Квятківська, учениця 6-А класу ЗОШ №1: «Мені цікаво, чому в нього не було сім’ї, не було дітей. Було б набагато краще, якби рід Шевченка продовжився і ми спілкувалися з його нащадками, а не дізнавалися про нього з архівів».

Після урочистої лінійки учні взяли участь у вікторині, присвяченій життю і творчості Тараса Шевченка. Її переможцям наприкінці вручили символічні «золоті» та «срібні» медалі, а також педагоги побажали школярам згадувати Кобзаря не лише раз у рік, а щодня мати його у своєму серці.