Оповідь про те, як бердичівські козаки Пітер підкорювали

Нещодавно делегація бердичівських краєзнавців та освітян була учасником ХІІ Міжнародного семінару «Вітчизняна війна 1812 року у військово-історичній і культурній спадщині України та Росії», яку організовували вища наукова установа Російської Федерації, провідний центр фундаментальних наукових досліджень — Російська Академія наук, її бібліотека у Санкт- Петербурзі, українське товариство «Українська автономія у Санкт-Петербурзі». Як нам розповів голова Бердичівської регіональної організації національної спілки краєзнавців України Павло Скавронський, це не перша участь наших краєзнавців у подібних заходах. Останніми роками намітилася тісна співпраця краєзнавців Житомирщини зі Слов’янським залом бібліотеки Російської Академії наук міста Санкт-Петербург. І це все завдяки тому, що у Санкт-Петербурзі проживає 2,5 млн. вихідців з України і вони об’єдналися у товариство «Українська автономія у Санкт – Петербурзі». У Північній Пальмірі українську діаспору складають переважно ділові та інтелігентні люди. Наукову частину української спільноти об’єднала навколо себе кандидат філософських наук, донька українського поета Миколи Шпака Тетяна Лебединська. Загалом історія співпраці краєзнавців-сучасників почалася у 1999 році. Тоді у Бердичеві проходила науково-практична конференція і за сприяння голови Житомирського обласного товариства краєзнавців Миколи Костриці до презентаційного збірника «Бердичівська земля у контексті історії України» було включено статтю Тетяни Лебединської. Затим наші краєзнавці почали активно обмінюватися інформаційними листами щодо слов’янської історії, географії, економіки, етнографії, культури, мистецтва, пам’яток певних регіонів, зрештою друкуватися у виданнях краєзнавчого характеру, які видаються в Росії.
На семінари під егідою Російської Академії наук, вищих навчальних закладів та консульства України у Санкт-Петербурзі традиційно запрошують українських професійних істориків і краєзнавців, філологів, студентів, зусиллями яких твориться багатотомна історія міст, сіл, укладаються довідники персоналій — відомих постатей. Учасниками семінару, присвяченому перемозі російської армії над Наполеоном, були представники Київського Національного лінгвістичного університету, Університету біоресурсів і природокористування, Національного авіаційного університету, Криворізького і Запорізького Національних університетів, Академії адвокатури України, Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії Української Академії наук . З Бердичева на ХІІ Міжнародний семінар «Вітчизняна війна 1812 року у військово-історичній і культурній спадщині України та Росії» були запрошені начальник міського управління освіти та науки Валентина Адаменко, голова Бердичівської регіональної організації національної спілки краєзнавців України Павло Скавронський, голова профспілки освіти Анжела Цвєткова, вчитель образотворчого мистецтва НВК №10 Людмила Самойленко. Вони доправили до бібліотеки Російської Академії наук вишитий портрет Тараса Шевченка з дарчим підписом: «Бібліотеці Російської Академії наук від освітян-краєзнавців Бердичева». Такий подарунок був доречним і директор Слов’янського залу бібліотеки Російської Академії наук відразу показав місце, де має висіти портрет.
Бібліотека Академії наук (БАН) — перша наукова бібліотека суспільного користування у Росії, заснована за указом Петра І в 1714 році. Створення БАН поклало початок епосі швидкого розквіту науки і культури. Першим директором бібліотеки було призначено лейб-медика Петра І Роберта Арескіна, а бібліотекарем став Йоган-Даніель Шумахер. Саме Й.-Д. Шумахер їздив за кордон налагоджувати зв’язки з європейськими бібліотеками і у 1721 році Петро І склав для нього інструкцію, яка передбачала повідомляти єдинодержавному правителю імена зарубіжних вчених, з якими необхідно налагоджувати контакти і пропонувати обмінюватися книгами, що поклало початок міжнародному книгообміну. Яскравим доказом такої політики є робота послідовників БАН.
Голова Бердичівської регіональної організації національної спілки краєзнавців України Павло Скавронський розповів, що у рамках ХІІ Міжнародного семінару була організована цікава книжкова виставка, де було представлено українські видання 1917-1919 рр.. Серед них твори С. Руданського, І. Огієнка, І.Н-Левицького, М. Коцюбинського, Г. Квітки-Основяненко, байки Л.Глібова, рідкісні видання І. Мазепи, історія України М. Грушевського. Зважте, не дивлячись на те, що відбувалася революція Академія наук працювала. У 1919 році для поповнення фонду бібліотеки Російська Академія наук відряджає в Україну Альфреда Бема, який придбав у Києві 260 книг, частину з них українські книговидавці їх подарували. Ці книги досі зберігаються у бібліотеці, але частину з них у радянські часи було «законсервовано» у спеціальних книгосховищах, нині вони доступні читачам.
Загалом фонд бібліотеки Російської Академії наук дуже привабливий для усіх. Ще в перші десятиріччя її створення професори відзначали: якщо ви задумали ґрунтовно вивчати природничі науки чи землеробство, орієнтуйтесь на Париж, Лондон і Петербург. Там є колектив досвідчених людей і обладнання. Петро І сам цікавився науками, тому він зібрав усе, що для цього необхідно — прекрасну бібліотеку.
Нам — бердичівлянам відрадно усвідомлювати, що з посеред 40 учасників семінару наш земляк мав честь доповідати у Слов’янському залі Бібліотеки Російської Академії науки. Оскільки ХІІ Міжнародний семінар був присвячений Вітчизняній війні 1812 року , то Павло Скавронський підготував прекрасний матеріал та успішно виступив за темою: « Надія Андріївна Дурова — перша у російській армії жінка-офіцер», тобто жінка-офіцер, яка дійсно існувала і стала прототипом героїні фільму «Давним-давно».
Після наукових засідань для учасників семінару було організовано ряд екскурсій до пам’ятника, який споруджено в честь перемоги над Наполеоном, у Казанський собор, де похований герой Вітчизняної війни 1812 року Михайло Кутузов. Один день було присвячено спеціально для екскурсій по Шевченківських місцях. Тож, делегація з Бердичева відвідала Академію Мистецтв, будинок, в якому служив пану Енгельгарду автор «Кобзаря», меморіальну кімнату, де в останні роки жив, працював і помер Тарас Григорович Шевченко. Прикметно, що на одній з площ Санкт-Петербурга споруджено пам’ятник українському поету, прозаїку і художнику — Тарасу Шевченку, а поруч самої бібліотеки є пам’ятник академіку Андрію Сахарову .
Кожна поїздка до Санкт- Петербурга залишає по собі багато вражень і перспективних планів, відзначив очільник бердичівського товариства краєзнавців. Цього року Павло Степанович відкрив для себе статистичні книжки губерній. Як і нині, кожна область, так і раніше, кожна губернія видавали статистичні книжки. По Київській губернії, до якої входив Бердичів, є щорічні видання з 1856 по 1915 роки. Кожна книга складається із 500-800 сторінок, з них безпосередньо нашому місту присвячується до двох десятків сторінок, а це інформація щодо чисельності населення, її віковому складу, видам господарства, врожайності і тому подібне. Наприкінці статистичного звіту — своєрідна реклама, яка також характеризує епоху і дає можливість дізнатися, як жили і чим займалися наші діди-прадіди.