Діти з особливими потребами вклонилися святиням Почаєва

Вклонитися іконі Матері Божої Почаївської та відвідати святині Почаївської лаври їздили на Тернопільщину підопічні дитячого реабілітаційного центру “Промінчик”, вихованці циркової студії “Жанр” разом із їхніми батьками та наставниками. Вже п’ятий рік поспіль директор реабілітаційного центру Тимофій Клим проводить дітям такі екскурсії і, зізнається, сам відчуває потребу приїздити до Почаєва.

Тимофій Клим, директор центру реабілітації дітей-інвалідів “Промінчик”: «Я отримую зцілення. З цих місць, куди ми сьогодні приїхали, виїжджаєш із почуттям зцілення. Одразу цього не видно, але це є зціленням душі і тіла.»

Історія Почаївської лаври сягає дуже давніх часів. Самі священики, які там мешкають, вважають датою створення святині 1240-ий рік. Коли Київ був розгромлений ханом Батиєм, монахи з Києво-Печерської лаври пересилилися до західної України, а саме до Тернопільщини. Вони оселилися на Почаївській горі у скелях. Місце їм сподобалося, бо нагадувало рідну Печерську лавру. І от одного вечора сталося диво.

Ієромонах Мелхіседек, служитель Свято-Успенської Почаївської лаври: «Вона побачили на вершині скали Божу Матір, яка з’явилася у вогненному стовпі. Лише на декілька секунд вона ступила на землю і лишила відбиток своєї правої стопи, з якої почало текти цілюще джерело. Це — головна святиня наша і початок історії монастиря.»

Близько чотирьохсот років відбиток Матері Божої знаходився під відкритим небом. Потім навколо нього побудували монастир. І зараз люди приїздять сюди, щоб доторкнутися до цілющої святині.

Другою сторінкою історії створення вже самого монастиря вважається факт передачі поміщицею Анною Гойською восьми монахам, які мешкали у печерах Почаївської гори, світлоносної ікони Матері Божої. Зараз вона носить назву Ікона Матері Божої Почаївської. Анні Гойській ікону передав грецький митрополит Неофіт. 30 років вона знаходилася вдома у поміщиці, поки Анна та її слуги не побачили дивного сяйва, що випромінював образ.

Ієромонах Мелхіседек, служитель Свято-Успенської Почаївської лаври: «У Анни Гойської був брат Філіп, який з дитинства був сліпим. Щоб його якось підбадьорити, Анна Гойська зізвала священиків, які при цій іконі відслужили молебень. Після молебня Філіп прозрів. Анна Гойська вирішила, що вона недостойна мати у себе таку святиню і передала ікону монахам. Також написала фундаторську грамоту, у якій зазначила, що на цій горі хоче побудувати монастир. Підкреслила, що греко-російського віросповідання.»

Сьогодні до ікони Матері Божої Почаївської приїздять тисячі паломників, розповідає ієромонах Мелхіседек. Щоб люди мали можливість доторкнутися до святині, її у певний час опускають з-під стелі донизу.

Ієромонах Мелхіседек, служитель Свято-Успенської Почаївської лаври: «Опускають ікону після полуночниці близько шостої години ранку, щоб паломники до неї приклонилися. Якраз у цей час читається акафест до ікони Божої Матері. У святкові дні ікона опускається о 5-6 годині і піднімають її близько 9-9.30, а буває і після 10.00. все залежить від кількості людей.»

Третя головна святиня, що є на території Почаївської лаври, — мощі преподобного Іова, які знаходяться у печерах однойменного храму. У печери дозволяється заходити, молитися там і навіть ночувати, що й зробили бердичівляни. Лише без ночівлі.

Софія Осадчук, паломниця (м. Бердичів): «У монастирі Іова преклонилася до мощів Іова, а потім я, вже у віці, залізла до печери. Там преклонилася до ікони і помолилася Богу. Коли вилізла звідти, наче отримала зцілення. Я йшла туди, боліли ноги, а зараз мені вже краще. І що мене вразило, ікона Матері Божої дивилася на мене, коли я заходила туди і виходила звідти. Це мене вразило до глибини душі.»

Преподобний Іов з’явився у Почаєві на початку 17-го століття. Сюди він утік від слави чудотворця, що переслідувала його. Але, як написано у Біблії, людину, від якої надходить світло Боже, не сховаєш. Брати Іова — монахи — стали помічати, що чоловік володіє якоюсь невідомою силою. І спільним рішенням преподобного Іова було призначено намісником Почаївського монастиря. Довгих сто років відвів преподобному Іову Бог. І усі ці роки пройшли у смиренні, молитвах, думках про людей, про монастирі. Через кілька років після смерті Іова, монахи, які відкрили гроб з його останками, побачили, що мощі ці — нетлінні, ніби-то преподобного було щойно поховано. З тих пір вважається, що вони є цілющими.

Поруч із мощами Іова зберігаються останки ще одного Почаївського святого, до якого вклонялися бердичівляни — преподобного Амфілохія. Священик перебував у монастирі у часи Радянського Союзу, коли релігія була заборонена. Одним із найвідоміших його вчинків монахи вважають спасіння від закриття Троїцького монастиря, що також розташований на території Почаївської лаври.

Ієромонах Мелхіседек, служитель Свято-Успенської Почаївської лаври: «це було якраз у неділю. Батюшка славився гарним костоправом. Він повертався з Бродів, коли увійшов до воріт, йому сказали, що закривають Троїцький собор. ЛЛПреподобний Амфілохій, не роздумуючи, підійшов до Троїцького собору, біля якого вже зібрались загін міліції і люди. Ключі від собору були у руках того, хто мав його закрити. Преподобний Амфілохій спокійно забрав ключі, передав їх назад наміснику, а людям наказав гнати міліцію геть. Ті зрозуміли, що треба тікати. Але для Преподобного Амфілохія це просто так не закінчилося. В той же вечір його забрали і помістили до психлікарні. Виручила його звідти дочка Сталіна — Світлана Аллілуєва.»

Не кожен собор Почаївської лаври, особливо у святкові дні, вміщує в собі велику кількість паломників, розповідає ієромонах Мелхіседек. Тому з минулого року на території монастиря будується собор Преображення Господнього. Наразі його зведення підходить до свого завершення, і вже скоро віряни зможуть відвідувати ще один храм Почаєва.

Окрім того, на Тернопільщині є чоловічий Свято-Духівський монастир. У ньому теж побували бердичівляни. Вони вклонилися іконам, набрали святої води у дорогу та помолилися Господу за свої потреби.

Максим Анісімов, паломник (м. Бердичів): «Я свічку ставив і молився за родину свою. Просив, щоб Бог спас і сохранив.»

Валерія та Олена Норальські, паломниці (м. Бердичів): «Я була у церкві і бачила гарні ікони. Вразила мене ікона Матері Божої і Ісуса. Всі молилися на ікону. Я просила, щоб у мене животик не болів, горло. Здоров’я просили.»

Ієромонах Мелхіседек, служитель Свято-Успенської Почаївської лаври: «Насамперед мені хотілося б побажати директорові терпіння, щоб Господь йому допомагав на такому нелегкому, тернистому шляхові. А діткам я б хотів побажати, щоб Господь своєю милістю полегшив їхні страждання. Не може бути такого, щоб дитина отримала зцілення, але хоч би на декілька хвилин Господь подарував їм розраду.»

Найбільше ж діти полюбляють купання в озері св. Анни, що знаходиться на Рівненщині. Паломництво святими місцями не оминуло і цього пункту призначення. І дорослі, і діти занурилися у холодну святу воду озера.

Тимофій Клим, директор центру реабілітації дітей-інвалідів “Промінчик”: «Це — цілюща вода. Хоч вона і холодна, 4 градуси, але жодна дитина за 5 років, що я їх сюди вожу, не захворіла.»

Озеро святої Анни було останнім паломницьким місцем, що відвідали бердичівляни під час екскурсії. Після важкої і довготривалої дороги у Бердичеві на них чекав депутат Житомирської обласної ради Олександр Ревега. Саме він допоміг Тимофієві Климу з організацією поїздки: надав автобус та пальне. За це йому вдячні і директор “Промінчика”, і його вихованці, і батьки, і всі, хто звершив це паломництво до Почаєва. Бердичівляни сподіваються, що з Божої милості, це буде не остання їхня поїздка до святинь.

Автор: Ніна Сільченко