Національна святиня потонула у звуках органу

Кажуть, коли людина талановита, вона талановита в усьому. Якщо перефразувати дещо відомий вислів, то вийде щось на кшталт: коли ти знаходишся у святому місці, то, що би там не відбувалося, все приносить до твоєї душі відчуття невимовної благодаті та якогось урочистого спокою. Молитва, вінчання чи ... органний концерт — у такі моменти людина може відчути, як частина її, відірвавшись від тіла, літає під склепінням храму, купаючись в його аурі. Саме таку нагоду нещодавно отримали ті городяни й гості міста, хто не пожалкувавши вечора вихідного дня, вирішили відвідати концерт органної музики, що відбувся у щойно відкритому верхньому храмі Санктуарію Матері Божої Бердичівської.

Є у професії журналіста свої принади: зокрема, іноді ти можеш потрапити до місця, куди звичайному смертному зась. Ось одне з таких місць. Саме на балконі верхнього храму і розташувалися ті, хто став причиною цього чудового вечора. Чарівна жінка за мікрофоном – відома польська співачка Луція Чарнецька. Чаклун за органом – її співвітчизник Кшиштоф Латала. Вони приїхали до Бердичева на запрошення давнього друга – Генерального Консула РП у Вінниці Кшиштофа Свідерека. Кращого подарунка на день відкриття у Бердичеві національної святині годі було й чекати: неповторність органу помножена на чарівність сопрано стали прекрасним вінцем знаменного дня.

Вона – випускниця Краківської консерваторії й доктор Музичного університет в Варшаві. Він – колишній стипендіат Австрійського Уряду та володар численних відзнак на фестивалях і конкурсах. Пані Луція – зірка світового фестивалю спадщини Християнської культури та головна героїня святкового відкриття Національного стадіону у Варшаві. Її колега пан Латала – організатор цілого циклу органних концертів та член кваліфікаційної комісії Товариства польських церковних музикантів.

У кожного з артистів світової величини є, напевне, власний рецепт успіху. Хтось вірить у талант від народження, хтось – у гени, хтось – у наполегливу працю. Пані Луція об’єднує всі ці поняття в одне і додає: без віри у Господа навряд чи голос її наповнював би собою храми.

Луція Чарнецька, співачка (Польща): «Я стала артисткою і співачкою через те, що є дуже віруючою людиною. Лише таким чином я змогла досягти гармонії між тілом і душею.»

Вони позбавлені можливості бачити очі слухачів, та без сумніву відчувають стук серця кожного. Можливо, і враження від тандему органу та сопрано тому настільки сильні, бо енергія виконавців переплітається десь наверху з внутрішнім співом слухача.

Луція Чарнецька, співачка (Польща): «Я співаю через себе. Хочу, аби люди стали радіснішими, кращими і творили добрі діла.»

Звісно, електронний орган в чомусь поступається трубному механічному, зізнається Кшиштоф Латала. Але цей недолік з лишком окупається феноменальною акустикою храму. Маестро з Польщі випробував чимало подібних інструментів, цей орган, говорить, престижної марки і взагалі, апарат що треба. Щодо реакції слухачів і враження від візиту до Бердичева, то пан Кшиштоф задоволений і тим, і іншим.

Кшиштоф Латала, музикант (Польща): «Я вже не вперше на Україні, грав у Луцьку, в Ужгородській філармонії. З концертним туром об’їздив Сибір. Що в Україні, що в Росії – дуже вдячна публіка.»

Здається, ще трохи – і з цієї хвилі вже не виринути. Треба спеціальна підготовка і налаштування. Та це все лише на перший погляд, заспокоює пан Маестро, жодних підготовчих маніпуляцій перед слуханням концерту виконувати не потрібно. Просто ти маєш бути готовим пустити до себе всередину прекрасне.

Кшиштоф Латала, музикант (Польща): «Спеціального приготування для слухання органної музики не потрібно. Вона сприймається легко і приємно. Для нас, поляків, ця музика взагалі звична. Вона лунає на хрещенні, на причасті, на вінчанні. Та й по смерті орган супроводжує нас. Органна музика – це музика, що розвиває. А ще вона найдешевша, адже орган замінює собою цілий оркестр. Грає одна людина – коштів менше.»

Вся ця співочо-музична картина була б неповною без ще одного штриха – поетичного. Чудову компанію Кшиштофу Латалі та Луції Чарнецькій склав ще один учасник вечору. Отець Вацлав Бурила виконує нині священицьке служіння у різних парафіях Нижньої Сілезії. Паралельно займається написанням віршів. Є організатором численних поетичних форумів, один із яких – Загальнопольський поетично-мистецький конкурс. До уваги слухачів отець представив цілу низку своїх творів.

Це був один із тих мистецьких вечорів, на якому час насправді летить непомітно. На відміну від почуттів… Вони тримають тебе не один день. І коли кажуть, що краса врятує світ, то можливо це і є та сама краса, що позбавляє людські серця озлоблення і заздрості та наповнює їх любов’ю й світлом?

Автор: Олександр Єжель