ВІЗИТІВКА: Жебрівський Павло Іванович - народний депутат України, голова політичної партії «Українська платформа «Собор». Народився 21 березня 1962 року в селі Немиринці Ружинського району Житомирської області у сім'ї звичайних землеробів. Закінчивши середню школу, відразу пішов працювати. Трудові будні Павла Жебрівського розпочалися на заводі залізобетонних конструкцій комбінату «Будіндустрія» в Києві, куди він прийшов у 1979 році на посаду робітника. Служба в Радянській армії призупиняє трудовий стаж молодого робітника і стає вирішальною у визначенні майбутнього фаху. Після служби в Армії Павло Жебрівський іде працювати в органи внутрішніх справ.
В 1984 році вступає до Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка на юридичний факультет, який закінчив у 1989 році. Через 8 років служби Павло Жебрівський посідає посаду старшого слідчого відділу по боротьбі з організованою злочинністю Управління внутрішніх справ в м.Києві. У 1991 році, будучи послідовним прихильником закону і не сприймаючи корупційні дії в правоохоронних органах, вирішив залишити посаду старшого слідчого Київського міського управління внутрішніх справ.
З 1999 року Павло Жебрівський починає самостійно займатися виробництвом. Збанкрутілі та занепалі підприємства за керівництва Павла Жебрівського «роблять ковток свіжого повітря». Найстаріше з діючих в Україні підприємств, яке займається виробництвом скловиробів, ВАТ «Мар'янівський склозавод», й досі виступає сильним конкурентом на вітчизняному ринку. Більше 10 років займався підприємницькою діяльністю. За цей час зрозумів недосконалість системи державного управління і вирішив використати свій досвід і напрацювання в законодавчій гілці влади. В 2002 році балотуючись по Бердичівському мажоритарному округу до Верховної Ради, набрав найбільше голосів і став народним депутатом України.
В 2005 році Павло Іванович обіймає посаду губернатора Житомирської області. Його візитівка – створене з нуля підприємство «Церсаніт», на якому виробляється кожна сьома гривня промислової продукції регіону. Нині на цьому виробництві трудиться близько восьми сотень людей. Слід зазначити, що при загальному падінні випуску промислової продукції район має значне його зростання, навіть сьогодні, в кризові часи.
В листопаді 2007 рік розпочинається наступна депутатська каденція Павла Івановича. Він – активний представник політикуму, патріот України, що не зрадив своїм принципам та тих громадян, які довірили йому представляти їх інтереси у Верховній Раді. Принциповий прихильник дотримання закону. 14 березня 2009 року він засновує політичну партію нової якості під назвою «Українська платформа». 03 грудня 2011 року після об’єднавчого з’їзду партій «Українська платформа» та УРП «Собор» Павло Жебрівський очолив політичну силу Українська платформа «Собор». Одним із «китів» ідеології та філософії партії Українська платформа «Собор» є побудова громадянського суспільства.
Павло Жебрівський одружений. Шанує сімейні цінності. Має двох дітей: доньку Ганну, 1989 року народження, яка навчається у Київському Інституті міжнародних відносин, і сина Яна, 1994 року народження.
Депутатська діяльність:
За результатами роботи у Верховній Раді серед депутатів-мажоритарників Житомирської області за кількістю розроблених законопректів Павло Іванович визнаний Кращим депутатом 2002 року.
Працюючи заступником голови Комітету з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, Павло Жебрівський ініціював постанови про внесення змін до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Про невідкладні заходи щодо поліпшення стану справ у системі охорони здоров’я України». Також Павло Жебрівський завершив роботу над проектом Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про лікарські засоби» і розпочав розробляти проект Закону України «Про медичне страхування населення».
Діяльність депутата всі роки була спрямована на роботу з людьми, вирішення їх проблем. Упродовж депутатських каденцій Павло Жебрівський та його помічники прийняли понад 22 тисячі звернень від громадян.
Пропонуємо увазі читачів першу частину інтерв’ю з народним депутатом України Павлом Івановичем Жебрівським, яку ми назвали: ПАВЛО ЖЕБРІВСЬКИЙ – МІСІЯ ПАТРІОТИЗМУ, ДОБРА ТА СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА.
- Павле Івановичу, радо вітаємо Вас на Бердичівщині. Ми уже коротко розповіли про Ваш життєвий та трудовий шлях, але громадяни хочуть ближче з Вами познайомитись, знаючи про багато цікавих ініціатив та соціальних проектів, які Ви започаткували на нашій землі.
- Вітаю усіх.
Розпочнімо з проекту «Добробут власними руками». Як виникла ідея створення проекту?
- Ще будучи на посаді голови Житомирської облдержадміністрації, я звертався до керівників районів з пропозиціями розпочати процес відродження населених пунктів на селі. Але з часом зрозумів, що потрібно самому стати прикладом активізації місцевої громади. Саме тоді виникла ідея запровадження проекту «Добробут власними руками».
- А що дала реалізація Вашого проекту громадянам ?
- В рамках даного проекту за 4 роки спільними зусиллями місцевих громад на Житомирщині було зведено 5 спортивних майданчиків зі штучним покриттям, відремонтовано будівлі 10 будинків культури, трьох дитячих садочків та двох гімназій. Також надано допомогу місцевим громадам кількох сіл для зведення огорожі кладовищ, газифікації трьох сіл, приведення в порядок родового маєтку письменника Джозефа Конрада в с.Терехове Бердичівського району, упорядкування сільських цвинтарів, де знаходяться могили воїнів-визволителів, зведення кілька зон відпочинку, відкриття пам’ятників жертвам Голодомору, воїнам Великої Вітчизняної війни та українському Кобзареві Тарасу Шевченку.
Виділено кошти на добудову дзвіниці у с.м.т. Червоноармійськ Житомирської області.
Завдяки реалізації проекту, повністю змінили своє обличчя с. Мар’янівка Баранівського, с. Немиринці Ружинського та с.Червона Волока Лугинського районів.
- Перейдімо до Вашого чергового корисного почину, а саме - конкурсу «На кращу садибу».
- Так, додатковим стимулом для жителів Житомирщини причепурити власну оселю став обласний конкурс на кращий благоустрій та санітарний стан приватних садиб у рамках проекту «Добробут власними руками». Його було оголошено в червні 2011 року. Два місяці місцеві партійні осередки Української платформи «Собор» з’ясовували в районах, хто ж достойний позмагатися на вищому рівні. Потім в результаті роботи обласної конкурсної комісії визначили шістьох переможців по трьох номінаціях.
Нині конкурс триває, і вже зараз його потенційні учасники можуть готуватися до боротьби за перемогу. Адже за призові місця оргкомітетом передбачені Грамоти та грошові винагороди.
До речі, існує ще один споріднений проект з благоустрою населених пунктів під назвою «Барви Житомирщини»: щовесни Українська Платформа «Собор» в рамках акції заохочує місцеві громади до благоустрою своїх населених пунктів. Як результат – висаджено десятки квіткових клумб, березових, калинових та дубових алей. Разом із Міжнародною громадською організацією «Земляцтво житомирян» (Президентом котрої маю честь бути), жителями області було висаджено десятки дубових алей з нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
- Павле Івановичу, розкажіть, будь-ласка, детальніше про започатковану Вами благородну справу - благодійний телерадіомарафон «Відкрий своє серце дітям»
- Телерадіомарафон був започаткований на Житомирщині в 2007 році. Впродовж трьох років, 2007-2009, в його рамках було зібрано понад 450 тисяч гривень, які були спрямовані на підтримку обдарованих дітей Житомирщини з обмеженими можливостями.
Було проліковано вісім тяжкохворих дітей. Також закуплено медикаменти для навчальних закладів області.
Виділялися кошти на облаштування навчальних закладів області.
Завдяки небайдужості людей, які брали участь в благодійних телерадіомарафонах «Відкрий своє серце дітям», з’явилася можливість придбати набори іграшок для дитячих садочків та енциклопедичні видання і художню літературу для загальноосвітніх закладів.
Були придбані комп’ютери особисто для дітей з обмеженими можливостями та навчальних закладів області, зокрема для експериментальної ЗОШ № 10 м. Бердичева.
Для шкіл та дитячих садочків області закуплено музичні центри, телевізори, DVD-плеєри, ксерокси, цифрові фотокамери. У Бердичівському районі їх отримали дитячі садки сіл Велика П’ятигірка та Мирославка, Скраглівецька та Половецька ЗОШ.
Також були придбані подарунки дітям-учасникам конкурсу імені Петра Яцика у Бердичівському районі, подарунки до Новорічної вистави в Облмуздрамтеатрі для дітей Житомирської області і т.д.
Завдяки благодійним коштам допомога кільком дитячим творчим колективам Полісся під час їх виступів на Всеукраїнських конкурсах та фестивалях: активно підтримуємо знану в Україні бердичівську циркову студію «Жанр», яка здійснює реабілітацію дітей з особливими потребами; впродовж двох років фінансова підтримка (по 16 тисяч гривень) допомагала колективу «Сузір’я» Житомирського вищого училища-інтернату привозити призові місця з Міжнародного фестивалю-конкурсу естрадно-циркових дитячих та юнацьких колективів «Понтійська арена».
- Хотілося б згадати, Павле Івановичу, унікальний проект «Маленький Українець». Започаткований на Житомирщині за Вашої ініціативи та підтримки, сьогодні він крокує багатьма областями держави.
- З Маленького Українця розпочинається Велика Україна. Цей вираз є сутністю відповідного проекту Української платформи «Собор». Проект зорієнтований на дошкільнят та учнів загальноосвітніх шкіл. Його ідеєю є повернення до прабатьківських джерел, збереження традицій та культурних надбань українського народу, шанування сімейних цінностей, виховання національної гідності. Готуючись до участі в «Маленькому Українці», малята досліджують свій родовід і створюють родовідне дерево, вивчають усну та пісенну народну творчість, елементи обрядів, займаються декоративно-ужитковим мистецтвом. Учні пишуть твори на теми, пов’язані з усвідомленням себе громадянином України. За п’ять років в проекті взяли участь понад 10 тисяч дошкільнят і більше 20 тисяч школярів. Найкращі малюнки та письмові твори дітей увійшли до збірок, виданих за мого сприяння - «Абетка Маленького Українця» (для дошкільнят), «Дитина – насінний цвіт нації» та «Якщо я стану Президентом» (для школярів).
За активну участь та гарну підготовку до проекту «Маленький Українець» усі дітки садочків, які дійшли до фінальної частини районних конкурсних оглядів, отримали подарунки – набори олівців, фарб, розмальовок, пластиліну, книжечок-казок і солодощів. А дитячі садки одержали в якості подарунків найнеобхідніше для забезпечення нормального функціонування дошкільних закладів обладнання.
- Одним із масштабних проектів, започаткованих Вами в 2009 році, є Всеукраїнський дитячий пісенний фестиваль «Зорецвіт», що проходить на Житомирщині і по сьогодні. Яка мета «Зорецвіту»?
- Справді, кілька років поспіль на фестиваль до мальовничого селища Мар’янівка Баранівського району приїздили конкурсанти з більш ніж 20 областей нашої держави. А фестивальне містечко щоразу зустрічало до десяти тисяч гостей пісенного свята з усієї України.
«Зорецвіт» відкриває талановитих дітей та популяризує твори місцевих поетів і композиторів. Стати учасником фестивалю та позмагатися за перемогу можуть діти віком від 7 до 17 років. Найціннішим є те, що талановиті діти з найвіддаленіших від обласного центру населених пунктів, які не мають можливості продемонструвати свої вокальні дані на великій сцені і заявити про себе, отримують такий шанс. «Зорецвіт» дає дітям поштовх для подальшого навчання та розвитку своїх здібностей. Участь у Всеукраїнському фестивалі є не лише стимулом для вдосконалення, не лише базою для усвідомлення своєї вартості, підняття самооцінки і утвердження впевненості в собі, а й допомогою у розвитку та плеканні таланту.
На фестивалі йде жорсткий професійний відбір. За три роки цей відбір достойно витримали представники восьми областей України, які стали переможцями «Зорецвіту». Серед володарів Гран-прі фестивалю - і Олена Мазунова з міста Бердичева (2010 рік).
Найвищі нагороди в різних вікових категоріях впродовж двох років отримували діти з Житомирщини, Донеччини, Київщини, Вінниччини, Івано-Франківської, Кіровоградської, Хмельницької областей. Окрім того, організатори фестивалю обов’язково відзначають лауреатів других та третіх місць, дипломантів, номінантів. Без нагороди не залишається жоден учасник фестивалю, а це щороку – до сотні молодих талановитих вокалістів.
- Напередодні купальських свят не можна оминути увагою організоване Вами грандіозне дійство «Купальські роси», котре щороку відбувається у Ваших рідних Немиринцях.
- Я хочу сказати, що Івана Купала є одним із загадкових та магічних свят. За повір’ям Іванівське зілля (трави) в цю пору набирає надприродної сили і здатне оберегти помешкання від лиха, а людину – від хвороб.
В таку загадкову і магічну атмосферу щороку поринають тисячі учасників Купальського свята, що проходить 6 і 7 липня в селі Немиринці Ружинського району. Тут повністю відтворюють прадавній купальський обряд. Усі обрядові пісні виконує прославлений колектив Житомирщини - фольклорний ансамбль національного обряду «Родослав». А основними учасниками театралізованого дійства є студенти Житомирського училища культури та мистецтв імені Івана Огієнка. Саме вони роздають людям цілющі трави, кроплять водою, водять хороводи навколо Марени, топлять Купайла, котять вогняне колесо, пускають на воду вінки, влаштовують обрядові танці навколо вогнища. А цвіт папороті на це свято в Немиринцях може «знайти» кожен, бо за задумом організаторів ця квітка неначе виростає із землі на схилах озера і освітлює нічне небо (це є піротехнічний ефект, який органічно доповнює картину театралізованого дійства).
Окрім безпосередньо Купальського обряду гості свята мають змогу побачити роботу майстрів народної творчості, які вдень 6 липня просто неба на галявинах біля озера розгортають свої майстерні – тут працюють ковалі, гончарі, художники, майстри бісероплетіння, вишивки, виготовлення дитячих іграшок, різьби по дереву. І, як водиться на святі, гостей розважають самобутні фольклорні колективи. На все, що відбувається на схилах озера, можна подивитися з висоти пташиного польоту, піднявшись над землею на повітряній кулі.
Є на «Купальських росах» ще одна традиція - наприкінці свята всіх присутніх пригощають смачним короваєм, а потім сотні людей стають у великий хоровод, створюючи сакральне коло - «ланцюг єднання» - символ єдності українського народу.
Святкування прадавнього звичаю Івана Купала – це відродження традицій і духу українців. Бо люди, які не пам’ятають, з чого починалася Україна – вони як перекотиполе. Творчі колективи, що приїжджають на «Купальські роси», досліджують це свято, і кожного року привозять новий репертуар, тим самим вдосконалюючи неповторність Івана Купала. Цінне те, що участь у «Купальських росах» бере здебільшого молодь. А це означає, що їм не байдужі стародавні традиції, культура, історія. Це вселяє оптимізм щодо майбутнього покоління.
В 2011 році на фольклорному фестивалі були встановлені «купальські рекорди»:
- створено найдовшу «дорогу українського рушника»
- зафіксовано найбільшу кількість людей у вишиванках створено найбільший «ланцюг єднання»
- зафіксовано найбільшу кількість учасників загального купальського танцю.
Тож якщо ви і досі не вірите в магію купальської ночі – приїжджайте 6 липня на Ружинщину до Немиринців і станьте учасниками прадавніх обрядів.
- Обов’язково скористаємось Вашим запрошенням. Дякуємо за інтерв’ю і до нових зустрічей.
Прес-служба Української платформи «Собор»
БЕРДИЧІВ ДІЛОВИЙ 
Просмотрено: 832 раз
