У Бердичеві розпочалася безстрокова протестна акція

 

Вже другу добу в Україні не вщухають пристрасті навколо прийняття Верховною Радою “мовного” закону. У багатьох регіонах держави відбуваються мітинги, акції протесту: десь чисельні, а десь — малолюдні.

 

У окремих областях спостерігається взагалі ледь не революційна ситуація. Принаймні, сьогодні стало відомо, що Львівська та Тернопільські обласні ради прийняли рішення про виселення із належних їм приміщень обласних державних адміністрацій. Правова підстава — борги цих адміністрацій за комунальні та інші послуги, які сягають сотень тисяч гривень. Неофіційною підставою експерти називають відсутність реакцій керівників облдержадміністрацій на прийняття мовного закону. Більше того того, тернополяни взагалі збираються відкликати свої повноваження, які вони делегували облдержадміністрації, натомість створивши власний облвиконком. А це вже — фактичне виведення області з-під президентської влади.

Свою акцію протесту розпочали у четвер і у Бердичеві. Близько п’ятдесяти осіб, переважно, керівники партійних та громадських організацій, зібралися біля кінотеатру ім.Фрунзе та провели, як вони самі відзначили, брифінг, в ході якого і оголосили про початок безстрокової акції протесту. Протесту проти прийняття незаконного, на їхню думку, “мовного” закону, який ставить під сумнів існування незалежної української держави. І хоча збиралися на акцію досить довго — початок оголосили на десяту, але стартувала вона майже об одинадцятій, сам брифінг тривав хвилин зо двадцять. Виголосивши кілька промов, учасники акції проголосили звернення до Президента України і депутатів усіх рівнів з вимогою не допустити підписання згаданого закону. На тому й розійшлися.

Власне, на цьому можна було б і крапку поставити. Але у цій ситуації є бажання висловити і власні судження з приводу побаченого та почутого. Не самого закону, який викликав збурення суспільства, с саме щодо подій на бердичівському мітингу.

Попереджаючи будь-які можливі звинувачення в упередженості та антипатріотизмі, хочу відзначити, що автор цих рядків все своє життя говорив і говорить виключно українською мовою. Вона для мене рідна. І хоча я чудово знаю російську мову, вільно нею читаю і добре розумію, але не вживаю її у спілкуванні. Можливо, це звучить дивно, але не просто не вмію я нею висловити свої думки так, щоб це було доступно і зрозуміло іншим.

 

Повертаючись, власне до мітингу, висловлю припущення, що він був організований не стільки справді на захист мови, скільки “для галочки”. На чому базується ця думка? З одного боку, оголосивши про початок безстрокової акції протесту, учасники мітингу вже за півгодини залишили “поле бою” і розійшлися кожен у своїх справах. Так у чому ж тоді полягає безстроковий протест? Як на мене, то це мало б виглядати чимось на зразок київських подій, де вже другу добу протестанти “тримають позиції” біля Українського дому, а деякі взагалі голодують.

З уст і одного з ораторів, і у приватних розмовах учасників мітингу довелося чути думку про те, що бердичівляни “такі-перетакі”, оскільки сидять по домівках, замість того,щоб приєднатися до мітингарів і разом захищати українську мову. Але, вибачте, а у чому тут вина бердичівлян? Чи хтось попередньо повідомляв про початок акції, закликав публічно вийти на вулицю? Здається, що все це було організовано поспіхом: зібрали по партійних лініях кілька десятків чоловік, запросили тільки ту пресу, яка має можливість швидко показати мітинг на все місто або розмістити інформацію в інтернеті. Мовляв, дивіться: і Бердичів протестує. До речі, запрошували чомусь далеко не всіх журналістів. Наприклад, наші репортери дізналися про подію взагалі випадково: проїжджаючи мимо, просто помітили скупчення людей. Та й ті журналісти, яким повідомили про акцію, відзначили, що дізналися вони про це лише за 15-20 хвилин до анонсованого початку.

Кілька разів у виступах звучали звинувачення і на адресу міської ради, яка зайняла позицію мовчання у цьому питанні та не демонструє ніякої реакції — ні підтримки, ні заперечення — з приводу нового закону. Але на чию дійсно адресу прозвучали ці звинувачення? Коли проаналізувати діючий склад міської ради, то, практично, половину з неї становлять депутати, належні до партій, які на загальнодержавному рівні позиціонують себе як опозиційні. Поміж іншим, ці ж партії і організували згаданий мітинг. Тобто, виходить, що під час так званого брифінгу його учасники звинувачували у мовчанні самі ж себе? Цікава деталь, у самому мітингу взяли участь далеко не всі депутати міської ради, які мають відношення до опозиційних сил...

Про бердичівський мітинг можна було б висловити ще чимало інших суджень та думок, але чи варто? До речі, його учасники закликали бердичівлян приєднуватися до акції протесту як у Бердичеві, так і самотужки або за підтримки партійних осередків їхати до Києва і вже там протестувати...