Однією з основних святинь та окрас міста Бердичева, є Свято-Миколаївський собор Української Православної Церкви, що розташований у центральній частині міста, на розі вулиць Карла Лібкнехта та Шевченка. Історія заснування та зведення Свято-Миколаївського собору сягає своїм корінням у далеке XVIII сторіччя, але попри всі негаразди будівля цього храму витримала натиск часу, і до сьогоднішнього дня не втратила своєї величі та краси. Тут і досі проводять Богослужіння, а віряни парафії мають змогу схилити коліна перед іконами святих та попрохати заступництва у Матері Божої. Втім, Свято-Миколаївський собор має і низку проблем, за вирішення яких узявся Микола Петренко.
Слід зазначити, що Микола Петренко є щиро віруючою людиною, завдяки якій, починаючи від 2005 року, до України щорічно доставляють одне з головних чудес Православної церкви – Благодатний вогонь, який сходить в Єрусалимі на місці воскресіння Ісуса Христа. Цього року Микола Миколайович Петренко подарував Благодатний вогонь і віруючим міста Бердичева, а трохи згодом, дізнавшись про скруту, яку відчуває головна Бердичівська святиня, вирішив матеріально підтримати місцеву парафію. 20 000 гривень – це та немаленька сума, яку отримав Свято-Миколаївський собор особисто від Миколи Петренка, і це – лише початок благодійної допомоги.
Багатьох може вразити така нечувана щедрість, та для Миколи Петренка це звичайна справа – адже він постійно допомагає церквам і не міг не відгукнутися на чергове прохання про допомогу. Адже знає, що престижна робота і велика кількість грошей не приносять щастя, якщо ти не живеш в мирі з собою і з своєю совістю та не впускаєш Бога у своє життя. Ось що каже про себе він сам: «Раніше я неодноразово бував із паломницькими візитами на горі Афон, що є головною з грецьких святинь. Але один із моїх візитів став переламним – адже я зрозумів давню істину: потрібно жити не для себе, а для людей. Я вирішив, що час прийти до людей з відкритими долонями. Потрібно більше віддавати та допомагати, адже саме результат добрих справ залишається жити після нас».
Відразу ж після цього візиту Микола Петренко з притаманною йому енергією долучився до роботи Благодійного фонду «Здорова нація», про діяльність якого нині знає ледь не кожен мешканець міста Бердичева та Житомирської області, адже головним напрямком роботи фонду є збереження найціннішого, що є у людини – його здоров’я. «Здоров’я – річ, яку потрібно берегти», – зазначає Микола Миколайович Петренко. – Адже без нього наше життя не таке щасливе, якісне і повноцінне. Життєвий досвід доводить: саме у здоров’я потрібно вкладати сили та кошти. Я мрію, аби наша нація була здоровою. І я вірю, що саме так і буде!». Та здоров’я фізичне не дозволить людині почуватися добре без здоров’я духовного, а тому, крім основного напрямку своєї роботи, Микола Петренко приділяє значну увагу і розвитку духовності та підтримці церков і парафій, більшість із яких на сьогоднішній день опинилася без підтримки, віч-на-віч зі своїми проблемами. Нам вдалося поспілкуватися з отцем Віталієм Свято-Миколаївського собору, який щиро радіє тому, що головний храм міста Бердичева нарешті знайшов собі заступника та справжнього благодійника.
– Отче Віталію, розкажіть, будь ласка, за яких обставин ви особисто познайомилися з Миколою Петренко, і яке враження він на вас справив?
– Перш за все хочу відзначити, що то була чудова наша зустріч, яка припала саме на такий кульмінаційний момент, коли ми в Свято-Миколаївському соборі вже практично готувалися до Пасхального Богослужіння в Пасхальну ніч. То була Служба, що називалася Пасхальна заутреня, і вона закінчувалася близько дванадцятої години ночі. А вже після неї починалося урочисте Богослужіння Воскресіння Христового. Саме тоді до нас завітав Микола Миколайович Петренко разом зі своїми супутниками і привіз із собою безцінний дар – Благодатний вогонь від Гроба Господнього, який він передав до нашого Свято-Миколаївського собору. Ця подія була надзвичайною для нас, змістовною та урочистою, адже всіх людей, які були в храмі на той час, ми мали змогу благословити лампадою з Благодатним вогнем. Це була перша наша зустріч. Трохи згодом ми вже домовлялися з паном Петренком зустрічатися в робочому порядку, щоб показати Миколі Миколайовичу наші головні проблеми та нужди Свято-Миколаївського собору, а також розповісти йому про наші потреби та розглянути різні питання господарського характеру. Серед тем, які ми обговорювали з Миколою Петренком, були питання щодо будівництва церков у Бердичівському районі, благоустрою і оснащення храмів необхідною для служби церковною атрибутикою, можливість проведення ремонтних робіт.
Саме для цього ми запросили Миколу Миколайовича Петренка до нас, і вже після Пасхи він вшанував нас своєю присутністю, завдяки чому ми могли показати йому наш славетний Свято-Миколаївський собор та розповісти про наші нужди та потреби. Під час зустрічі ми просили його допомоги, тому що наразі собор потребує надто значних фінансових вливань для проведення запланованих ремонтно-реконструктивних робіт різного характеру.
Перше, що нас найбільше хвилювало, – це наш гарний різний Іконостас, який раніше був прикрасою Свято-Миколаївського собору, та під впливом часу він вже не має такого вигляду, який повинна мати головна частина храму, що привертає до себе погляди молитовників і парафіян. Це є насправді особлива частина храму неба на землі, але зараз всі його складові (і самі образи, які є на Іконостасі) потребують реконструкції у вигляді заміни, ремонту, оздоблення тощо. А це все – надзвичайно відповідальна і серйозна робота, яка потребує, до того ж, серйозних коштів. Ми підкреслили проблеми і з радістю побачили, що Микола Петренко перейнявся цим питанням. Відчувалося, що він сам є людиною доволі віруючою, уведеною в церкву. Його серцю були близькі наші поневіряння. Він так поділяв наш смуток і наші сподівання, так серцем до цього припав, що тут же дав нам і надію, сказавши, що бере на себе цю місію і супутнє з нею матеріальне навантаження, аби довести сам Іконостас – головний престол наш (що в олтарі на честь Святого Миколая Чудотворця) і чотири великих кіота з іконами – до належного вигляду.
Потім була і друга наша зустріч. Микола Петренко побажав познайомитися з духовенством нашого Благочиння. Ми саме скликали загальні збори, а тому запросили на них і його з помічниками. Під час зустрічі він із кожним священиком мав особисте знайомство, розповів про своє життя: хто він, якого походження, як він прийшов до віри та які святі місця відвідує. Виявилося, що Микола Петренко має доволі тісні духовні стосунки з Блаженнійшим нашим Предстоятелем Української Православної Церкви – Митрополитом Київським і всієї України Володимиром, і навіть проводить своє життя під благословенням Блаженнійшого Володимира. Це було нам надто цікаво вислухати, почути історію життя і дізнатися про духовну складову нашого благодійника. Також під час зустрічі Микола Миколайович попросив, щоб кожен священик Благочиння особисто надав листа, в якому написав про всі ті потреби, які є сьогодні на парафіях нашого Благочиння, нашого Бердичівського округу. Всі ці листи були написані на моє ім’я як благочинного – щоб вже потім я міг передати їх Миколі Миколайовичу. Це було зроблено.
Наразі мені радісно доповісти про те, що роботи з благоустрою та роботи з реконструкції та оздоблення Іконостасу вже почалися. Тож незабаром зможемо побачити перші елементи золотого, оновленого Іконостасу, який дійсно стане перлиною та головною духовною прикрасою нашого Свято-Миколаївського собору. А також – тією головною частиною, до якої перш за все звертаються молитовники, прибуваючи на Богослужіння. Це була вже наша співпраця. У своїй проповіді я звернувся до вірян і оголосив про наші близькі духовні стосунки та духовну дружбу з Миколою Петренком. Я розповів парафії про те, яку вагому допомогу отримала Церква. Людям було оголошено, що саме завдяки допомозі Миколи Петренка тепер ми маємо не тільки нагоду, а й можливість привести наш Іконостас та центральний Престол до їх належного, благоліпного вигляду.
– Люди зазвичай уже не вірять у те, що політик може бути набожним, а тим більше – чесним, вважаючи це несумісними речами. На вашу думку, як вдається Миколі Петренку суміщати такі, здавалося б, несумісні речі, як політика і духовність?
– Господь, безумовно, як свідчить про те Святе Письмо – є Дух, і він є скрізь: у всіх аспектах нашого життя. Але тільки ті, хто має духовну сліпоту, не бачать Божого Промислу. А от людина, яка вірує, перебуваючи на різних щаблях влади чи посадах, і при різних своїх служіннях, де вона є із волі Божої, безумовно прославляє Бога у всіх своїх справах. Може, для інших це і дивовижно, а для нас, священнослужителів, є закономірним явище, що людина, яка вірить в Бога, може мати справи добрі, доброчесні справи святої віри. Втілювати свої непрості вчинки й дії і користуватися у своїй діяльності законом Божим – це є ознакою того, що кожна влада, безумовно, повинна мати свою духовну складову, відтворюючи свої дії згідно і в рамках цього закону. Тоді, безумовно, Страх Божий, який є ознакою кожної віруючої людини, відображатиметься в усіх діях і владних структур, і сильних світу цього. Якщо кожен, хто перебуває на керівних посадах або тримає в своїх руках владу на керівних посадах, поводитиметься згідно з законом Божим, то суспільство це відчує.
Я думаю, саме ця синергія, ця симфонія влади і церкви, відображується в діях Миколи Миколайовича Петренка. Принаймні, за цей короткий період знайомства я мав змогу в цьому пересвідчитися. Людина постійно відвідує різноманітні святі місця, вона молиться, проводить повноцінне церковне життя: сповідається, приймає таїнства. В розмові з Миколою Петренком відразу ж відчуваєш, що він – це просто не та людина, яка, скажімо, одягає на себе шаблон чи виконує традицію. Видно, що це йде зсередини, від самого його серця. Бо Царство Боже є всередині нас – каже Господь, і його не можна показати жодним лукавим засобом чи фарисейством. Коли людина насправді є віруючою, це відчувається неозброєним оком і вухом. І тому тут можна тільки порадіти і засвідчити, що це дійсно можливо: бути політиком – і водночас бути чистим перед Богом. І якщо вчинки людини є важливими для неї, то це важливо і Богові, який дає нам дар Віри і хоче, щоб ми прийняли його і ніколи не суперечили йому. Тоді людина на різних етапах свого служіння, на різних посадах може бути повноцінно віруючою. І не тільки може, а й повинна бути такою, дотримуючись закону Божого.
– Ви сказали про будівництво церков у Бердичівському районі – вже є конкретні кроки чи поки що це тільки проекти?
– У Бердичівському районі церкви вже будують, зводять їх і в місті Бердичеві також. Поки що я не можу сказати, що конкретно Микола Петренко вже щось будує. Але я бачу по його такому палкому намірі брати повноцінну участь у всіх духовних справах нашого Благочинного округу. Просто я маю надію, підкріплену словами самого Миколи Петренка, що далі від нашого Свято-Миколаївського собору ці справи розповсюджуватимуть як від центру духовного, і розійдуться вони по всіх парафіях, які зараз як ніколи потребують уваги з боку тих людей, які мають можливість і бажання допомогти. Я думаю, що Микола Петренко почув наш голос, який відгукнувся в його серці, і ми, починаючи зі Свято-Миколаївського собору, продовжуватимемо наші благі справи, реалізуючи їх. Тоді по закінченні цієї роботи я вже зможу повноцінно засвідчити, в яких саме справах брав участь шановний Микола Миколайович Петренко. Я сподіваюся, що наша співпраця – це лише початок. Початок великої повномірної праці, яка повинна бути обов’язково виконана. Тому що Дім Божий не належить тільки Церкві чи священикам, адже він є домом молитви для всіх віруючих людей. І кожна віруюча людина повинна дбати про нього і його оснащення, забезпечуючи належний догляд за ним і приділяючи йому увагу. Це є нашим спільним завданням і основною першочерговою турботою.
– За останніх кілька років, крім Миколи Петренка, хтось ще надавав вагому допомогу для Свято-Миколаївського собору та Бердичівського Благочиння?
– Безумовно, на щастя, ще є у місті Бердичеві підприємці та меценати, які за можливості підтримують церкву. А ще є велика кількість людей, які нам допомагають. І їх навіть не можна перерахувати або назвати поіменно – адже це прості люди, які, не маючи великих можливостей, жертвують, скільки можуть. Але повірте, та Євангеліївська вдовиця, яка принесла свої дві останні малесенькі копійчини до скарбниці церковної, зробила благої справи більше, ніж хто інший. Адже її жертву Бог зарахував як найдорожчу між тими, що приносили можновладці, і тими, хто кидав багато пожертв. Ці два внески вдовиці є символом того, коли проста людина приходить до храму і часто віддає останнє. Безумовно, всі пожертви йдуть на користь Церкви – вони збираються і мають реалізуватися в наших духовних планах. Однак дуже приємно, що така людина, як Микола Петренко, допомагає нашому Бердичівському Благочинню і теж бере участь у цьому процесі, має частку у всіх наших намірах. Низький уклін йому та всім віруючим в його особі за те, що вони беруть участь у церковних планах.
Нашу цікаву і змістовну розмову отець Віталій Свято-Миколаївського собору завершив такими словами: «Всім нашим жертводателям, всім нашим світерам і благодійникам, а особливо Миколі Петренку, я хочу подякувати і прикликати на вас, дорогі мої, Благословення Боже у всіх ваших справах, якими ви займаєтеся, або які плануєте чи поки що тільки міркуєте створити. Щоб у вашій сім’ї, у сім’ях ваших рідних, колег та співробітників завжди панував спокій. Бажаю, щоб Господь милосердний сторицею вам воздав за всі ваші благі справи. Я не виключаю жодних аспектів життя і хочу повторитися – Господь всюди провадить свою волю і свій Божественний промисел: як в політиці, так і в будівництві, торгівлі та будь-якій іншій справі. Хто був представником у наших церковних намірах – на всіх вас закликаю милість Божу та Благословення Господнє і бажаю, щоб Господь надав вам сили здобути ще більше Благословень Господніх, палкої віри, і щоб Бог дарував вам здоров’я, яке необхідне для вашого подальшого служіння, і всім тим, хто є поруч з вами. Сердечно дякую всім вам, дорогі мої браття і сестри».
Денис ЗАРЕМСЬКИЙ
БЕРДИЧІВ ДІЛОВИЙ 
Просмотрено: 642 раз
