Нещодавно ми писали, що Павло Іванович Жебрівський провів 163 зустрічі з жителями Бердичівського та сусідніх районів, а у вівторок на прес-конференцію народний депутат озвучив нову цифру – 192. Це додались зустрічі, проведені з жителями міста Бердичева.
Майже всі представники місцевих ЗМІ були представлені на оголошеній завчасно конференції. Напевно, хотіли задати своє запитання депутату. Але для цього прийшлось трохи послухати вступне слово Павла Івановича, деякі тези з якого я встиг записати:
«На зустрічах я не займався агітацією, не розказував про себе, я розказував про Україну і слухав людей…
Лише 1% питань торкалось безпосередньо депутатської діяльності, в основному люди говорили про місцеві проблеми…
Ці зустрічі надихнули мене на 7 законопроектів, які б організували краще життя українців…
Хотілося б жити в країні без патерналістських сподівань…
Мій прогноз – долар зросте на 46 – 50 копійок…
Мовне питання не сильно турбує людей, але його спеціально підняли, щоб розколоти суспільство…
В Бердичеві людей турбують питання води, очисних споруд, освітлення, бродячих псів, дороги. Ось з цими питаннями я піду до міського голови Бердичева. Піду і спитаю, чим я можу допомогти у вирішенні цих проблем?..»
Ну а далі послідували питання журналістів.
- Чи стане мовне питання козирною картою на виборах, чому все-таки допустили прийняття горезвісного закону, не відбили його?..
- Коли я йшов до Верховної Ради, я думав, що там буде боротьба інтелектів, а не кулачні бої. Я теж був дві ночі перед Українським Домом разом з голодуючими захисниками української мови, хоча і не сильно світився на телевізійних каналах. А взагалі, я не хочу битись, боюсь, що вб’ю когось…
- На зустрічах з людьми ви дуже толерантно і виважено обговорювали можливих конкурентів на виборах. Як ви ставитесь до чорного піару, випадки якого вже зафіксовані в Бердичеві?
- Хто візьме в руки сокиру війни, той цю сокиру і отримає. Не робив чорний піар і робити не буду. Готовий підписати з конкурентами угоду про чесні вибори.
- Хоча журналісти не запитували, але на зустрічах з людьми неодноразово поставало питання: «Жебрівський і Молокозавод», тому депутат вирішив детально розповісти про цей тандем.
- В 2000 році в Житомирі на весіллі я познайомився із заступником директора Бердичівського молокозаводу Недєльським. Той розповів, що справи на заводі ідуть добре, морозива випускають багато. Але вже наступного року він же до мене звернувся з проханням по допомогу. Тоді завод відкрив свої склади холодильник в багатьох містах України, завіз туди морозиво, але буря призвела до перебоїв з електропостачанням і багато морозива просто пропало. Я надав фінансову підтримку, а потім і організаційну, почав займатись справами заводу, і потроху витягнули підприємство з прірви. В 2004 році я очолив виборчий штаб «Нашої України», і відразу проти директора і бухгалтера заводу відкрили кримінальні справи. Щоб не заганяти своєю причетністю до політики завод знову в глухий кут, я звернувся до Альфреда Білецького з проханням віднайти можливого інвестора, який би зміг зберегти молокозавод. Я отримав тоді лише половину коштів, які я вклав в розвиток підприємства. Не розумію, чому мені ставлять в вину збереження молокозавода на плаву. Сьогодні немає вже шкіроб’єднання, немає цукрорафінадного, немає «Комсомольця», а на колишньому молокозаводі працює близько 500 людей...
- Ходять чутки, що це ви викупили спортзал заводу «Беверс»?
- Жодного квадратного метра нерухомості чи землі в Бердичеві в мене немає…
- Нещодавно рух «Чесно» провів своєрідну люстрацію депутатів нинішньої Верховної Ради і вам поставив 5 з 6 можливих балів, чому?
- Тому що один єдиний раз моя картка проголосувала без мене, як пам’ятається, це був важливий закон про публічну інформацію. Я ж в цей час був в Америці, на сніданку з президентом Обамою. Але я чесно признався в цьому опитувальникам. І все одно увійшов у число сімнадцяти депутатів, які набрали найбільше балів.
- Я особисто задав питання Павлу Івановичу, чи пам’ятає він тону кількість поданих ним особисто законопроектів за 10 років депутатської діяльності, скільки його законопроектів було підтримано, і який сподобався йому найбільше?
- Найбільше мені особисто сподобався мій варіант бюджетного кодексу, в якому передбачалось, що 33 місцевих бюджету можуть формуватись в Києві за спеціальною формулою, і ніяка регіональна влада на це не могла б впливати. Загальну кількість законопроектів складно назвати, на кожній сесії по 3-4 законопроекти подаю. Щороку багато працюю над законами про бюджет. Дуже важко над ним працювати, багато «хотелок» завжди крутиться біля нього.
А взагалі, неправду кажуть ті, хто говорить, що вони все роблять, щоб народ України став щасливим. Потрібно казати і робити все, щоб запрацювала економіка країни, тоді і народу буде добре.
Були ще питання і відповіді, було неформальне спілкування з людьми, які допомагали Павлу Жебрівському організовувати зустрічі з жителями, і якщо узагальнити своє враження від прес-конференції,то на думку спадає таке просте слово, як щирість. Павло Іванович не» надував щоки», не перелічував своїх «подвигів», не намагався показатись кращим. Він чесно признався, що майбутній похід на вибори це не самоціль. Просто стати депутатом вже навіть нецікаво. Цікаво прийти в парламент разом з потужною командою, яка буде мати розуміння і бажання змін у суспільстві, і зробити їх.
Просмотрено: 623 раз
