Микола Петренко: «Іду до Верховної Ради на вимогу мешканців Житомирської області»

«Житомирщина – моя мала батьківщина»

Навесні я як радник прем’єр-міністра приїхав на Житомирщину у відрядження. У мене було завдання – вивчити ситуацію на місцях: як запроваджують реформи, скласти пропозиції для підвищення соціальних стандартів. Для цього я спілкувався з медиками, освітянами, працівниками соціальної галузі, підприємцями, простими мешканцями міст і сіл. Слухав, радив, намагався допомогти. Таке саме завдання отримали й інші радники прем’єра. Вони поїхали до інших областей.

 

Відрядити мене саме на Житомирщину я попросив сам. Бо це – моя мала батьківщина. Тут народився і похований мій батько. Тут я проходив службу в армії. Тут у мене є приватний будинок, в якому я збираюся жити, коли вийду на пенсію.

 

«Пиляти» бюджет – єдине, що цікавить місцевих чиновників

Під час відрядження виявилося чимало проблемних питань. Їх вирішення вимагало тісної співпраці з місцевими чиновниками, з керівниками районної та обласної державних адміністрацій. Зокрема, 13 мільйонів гривень було виділено на вирішення одного з найболючіших питань Житомирщини – асфальтування доріг. В Андрушівському районі проведено відповідні тендери, облавтодор приступає за дороги.

 

Розпочались роботи по будівництву підвідних газопроводів. Газифікація села Никонівка (Бердичівський район) надасть можливість підключити ще додатково чотири села: Скаківка, Журбинці, Хмелище і Кукільня. Загалом блакитне паливо матимуть 907 будинків. Також почали вирішувати давню проблему з підвідним газопроводом до села Мирославка (368 будинків) і Малосілка (352 будинки), де вже зроблені всі комунікації. Цього року нарешті завершать роботи і в селі Волиця Андрушівського району. Тут роботи не могли завершити, починаючи ще з 2006 року.

 

Проте можливо було б зробити і більше, якби під час зустрічей чиновники не просто рапортували, погоджувались із прийнятими рішеннями, обіцяли розв’язати ту чи іншу проблему. А насправді, коли справа доходила до реальної роботи, – відбувається тотальний саботаж, виявляється, що ніхто нічого не збирається робити. Чиновники абсолютно забули про те, навіщо сидять у своїх кабінетах. Їм байдуже до наших проблем. Можливість «пиляти» бюджет – ось що їх цікавить насправді.

 

Я маю великий досвід спілкування з усіма інстанціями, бо раніше керував малими та великими виробництвами, потім був заступником губернатора Київської області. До Кабміну мене запросили саме як професіонала у вирішенні економічних питань. Мені неважко виявити, коли чиновники працюють, а коли створюють видимість роботи.

Я побачив, що проти мене почали плести «дешеві інтрижки». Місцеві чиновники розпочали цілу кампанію: скаржились, переконували вище керівництво, що я не даю їм «працювати як завжди». Але я вважаю, що «працювати як завжди» людям не потрібно. Це не праця для людей. Це праця на самого себе.

 

Зроблено багато.

Але це тільки початок!

Я зрозумів, що надіятись на співпрацю – марно. Потрібно робити все власноруч, сподіваючись лише на себе, свою команду та вас, дорогі земляки. Те, що вже зроблено, переконує, що обрано правильний шлях. Для вирішення різних питань я залучив благодійний фонд «Здорова нація». Тепер на Житомирщині сільські заклади охорони здоров’я та відділення пошти забезпечено 550 велосипедами. Школам Житомирщини подаровано 350 комп’ютерів, якими оснащено комп’ютерні класи в Андрушівському, Бердичівському, Попільнянському та Ружинському районах. Встановлено три спортивні майданчики з новим тренажерами для занять спортом просто неба.

 

Як голова Асоціації виробників медобладнання та продуктів для здоров’я й надалі робитиму все можливе, аби наша медицина не стояла на колінах. Як почесний голова благодійного фонду «Здорова нація» продовжу працювати над тим, аби наша нація дійсно стала здоровою. Але нещодавно прийняв ще одне рішення. Вважаю його для себе доленосним.

 

«Я не люблю політику

і політиків!»

Я зрозумів, що для вирішення багатьох питань мені потрібен статус народного депутата. Переконаний, посада народного депутата надасть мені можливість вирішувати чимало ваших питань, позбавить перешкод, які нині на моєму шляху ставлять чиновники різного рівня. Я зможу спрямовувати державні бюджети на вирішення питань саме на Житомирщині. Я зможу звертатися до всіх державних структур від найнижчих до міністерств із депутатськими зверненнями. Чиновники будуть змушенні оперативно на них реагувати. Ситуація на Житомирщині вимагає кардинальних змін. Тому я повинен взяти участь у цьогорічних виборах і представляти ваші інтереси у парламенті.

 

Вважаю себе людиною аполітичною: я не люблю політику і політиків. Я не належу до списків кандидатів від жодної політичної сили. У виборах збираюся брати участь шляхом самовисування. На цьому хочу особливо наголосити. Я не став представником якоїсь партії, оскільки щиро вважаю – партії граються з виборцями, порушують питання, які насправді неважливі для суспільства. Одне з таких питань – мовне. Оскільки нині воно стало актуальним, хочу висловити власну позицію з цього приводу. Аби випередити будь-які маніпуляції з цього питання.

 

Державна мова –

тільки українська

Так сталося у житті, що я розмовляю російською мовою. Але на роботі та з вами, дорогі земляки, намагаюся спілкуватися українською. І вважаю, що державною має бути лише одна мова – українська. Кожен держслужбовець повинен нею володіти. Особисто я докладаю зусиль, аби оволодіти українською на тому ж рівні, що й російською.

 

Пристрасті навколо мовного закону – політичні маніпуляції. Насправді нічого страшного у ньому немає. Розвиток мов нацменшинств – це добре. Але я вважаю, що російська мова захисту не потребує. Всі, хто розмовляє російською, ніколи не зазнавали утисків у нашій країні. Втім, нам надто необхідний закон про захист і розвиток державної мови. Видавництва, співаків, бізнесменів потрібно заохочувати підвищувати престиж української. Я обіцяю ініціювати розроблення такого закону у Верховній Раді.

 

«Ми створимо

«Село майбутнього»

Але мовне питання – не основне. Я переконаний, що головне завдання депутата – вирішувати нагальні питання своїх виборців. Нам потрібна медицина, яка здатна попередити хворобу і вилікувати її. Нам потрібні нормальні дороги – без них «швидка» не зможе дістатись до віддаленого села. Нам потрібна робота для кожного, хто хоче працювати. І гідна оплата їхньої праці, що забезпечить належну якість життя. На жаль, представники жодної влади до сьогодні так і не вирішили цих питань. Також я впевнений, що нам потрібно піднімати село – без нього важко буде жити й місту. Тому запропоную державну програму «Село майбутнього». Щоб в наших селах з’явилися нормальні дороги й якісна медицина. Щоб у селах було багато дітей, і вони мали змогу отримувати достойну освіту. Щоб у селах була робота для кожного, і молодь не була б змушена залишати домівку у пошуках заробітків. Саме таким є село майбутнього!

 

«Я готовий

до справжніх боїв»

Дорогі мої земляки! Незабаром – вибори. А отже, скоро розпочнуться справжні бої за депутатський мандат між мажоритарними кандидатами та політсилами. Я готовий до того, що моя діяльність на Житомирщині може комусь завадити, й мені намагатимуться ставити палиці у колеса. Втім, незважаючи ні на що, я буду продовжувати й надалі допомогати моїй малій Батьківщині, її мешканцям у вирішенні проблем. Це моє рішення! І ніхто й ніщо не змусять мене від цього відмовитися.