Творчий вечір відомого поета, голови Житомирської обласної спілки письменників Михайла Пасічника відбувся минулої суботи в районному будинку культури.
Відкрив його виконанням пісні на вірші поета музичний дует в складі Лариси Бойко і Ганни Бондарчук. Звуки гітари і флейти, чудовий жіночий голос та ліричні вірші одразу налаштували аудиторію на потрібний лад. Саме цей настрій – ліричний, душевний, поетичний тримався в затишній залі старовинного театру протягом більш ніж двох годин. А підтримував його, звичайно ж, ювіляр і винуватець свята – Михайло Пасічник.
35 років – саме стільки минуло з того часу, як молодого, але талановитого поета помітили, видали першу збірку віршів і прийняли до лав Спілки Письменників. Адже тоді, в радянські часи, до Спілки приймали лише після двох виданих книжок, а виданню передували численні затвердження, рецензії, перевірки. Тобто, вже тоді літературознавці та критики помітили майбутній талант.
Михайло Пасічник народився в селі Половецьке Бердичівського району і вже у старших класах школи почав римувати рядки. Тоді ж вперше в обласній газеті «Радянська Житомирщина», вперше було опубліковано його вірші. Потім навчався в Житомирському педінституті, працював вчителем в Олевському районі, в редакції обласної молодіжної газети «Комсомольська зірка», і згодом – в редакції Бердичівської міськрайонки «Радянський Шлях».
За роки літературної творчості видав більше двадцяти книжок, став лауреатом п’яти літературних премій, з них - трьох всеукраїнських.
«Часом здається, що я несправжній поет, - шуткував зі сцени ювіляр, - я не живу в києві, в живу в Гришківцях, інші поети за життя змінюють по 2-3 жінки, я ж усе життя вірний своїй Галі…»
Другим, не менш важливим приводом для організації творчого вечора, стало видання нової книги поета – «У вільхах цих кров моєї групи». В збірнику лірики надруковані як ранні поезії, так і останні вірші Михайла Пасічника.
Розповідаючи про це, поет запросив на сцену ту людину, без якої було б неможливим ні видання книги, ні організація творчого вечора – кандидата в народні депутати, діючого народного депутата України, Анжеліку Вікторівну Лабунську.
Саме очолюваний нею благодійний фонд «ЛАВ», який давно опікується культурними та літературними проектами, надав кошти на видання чималого навіть за всеукраїнськими мірками накладу ліричної збірки.
«Крім голоду звичайного,є голод ще культурний, - сказала Анжеліка Вікторівна, піднявшись на сцену, - а ви, поети втамовуєте саме цей голод на культуру, на доброту, на людяність… В одній з ваших поезій є слова: «Не розминутися з собою…». Я думаю, що цей вірш потрібно прочитати всім українським політикам, щоб вони спочатку знайшли і зрозуміли себе, а вже потім щось пропонували народу». На згадку про літературний вечір, Анжеліка Лабунська подарувала ювіляру його портрет.
Ну а далі, справжньою перлиною творчого вечора стала літературно-мистецька композиція, підготовлена студентами Бердичівського педагогічного коледжу на вірші поета, під керівництвом викладача української мови Тамари Василівни Бабійчук. Тендітні дівчата своєю красою лише підкреслювали красу поетичного слова. Саме для таких юних і ліричних душ, напевно, пишуть всі поети, і тому саме в їх устах слова про кохання звучать найвразливіше.
Не забув поздоровити зі святом свого земляка відомий бердичівські музиканти, композитори і аранжувальники Олесь Коляда та Сергій Ігнатенко. А на закінчення заходу слово надали Володимиру Захаровичу Савченко, головному режисеру Житомирського обласного телебачення, давньому другу ювіляра: «Тут, в Бердичеві повинен бути літературно-мистецький театр, і він обов’язково буде, якщо будуть такі люди, як Анжеліка Лабунська, які розуміють, що не лише хлібом насущним живе людина…»
Просмотрено: 814 раз
