Язик до Києва доведе, а світла голова-до Дубаю!

Дозволю собі з цим не погодитися. Як тут не згадати одного з класиків, який говорив-«російський мужик любить помріяти про багатство і славу, а сам при цьому може роками валятися на печі, задерши догори постоли». Тоді, в 19-му столітті, ми ще не були окремим народом, тому оцей вислів можна запросто сказати і про нас. Адже ми теж частенько чекаємо «дива» - високої пенсії, великої зарплати, про яку говорила невдалий політик Наталія Королевська ... І самі частенько палець об палець не вдаримо заради «втілення цих мрій»! І не обов’язково заради цього пробиватися в шоу-бізнес, або у великий спорт. Звичайно, радісно буває за бердічевлянок, які знімаються в серіалах, або співають у дівочій групі «Нікіта», або за бердичівських спортсменів, стрибунів-висотників і боксерів, що займають перші місця в «есенгешних» спортивних рейтингах. Ну, а як бути дівчині з простої сім’ї, нехай навіть вона гарна і розумна, пам’ятаєте, як у старій кінокомедії: «спортсменка, комсомолка, красуня»... Втім, вистачить мудрувати. Просто розповім про одну з наших землячок Наталку Сендзюк.

 

Вона виросла в родині старшого прапорщика Евгена Сендзюка. Хоча його знали і поважали всі в гарнізоні, що бравий військовий реально може зробити для своїх дітей, для їх подальшого цікавого і насиченого життя? Та дуже мало ... Як кажуть, не з нашим бердичівським щастям... Тим більше, що пішовши в запас, Євген пішов в будівельно-ремонтну бригаду і тепер зі своїми товаришами кочує по країні, тимчасово проживаючи там, де є робота.

 

Так от, Наташа рано вийшла заміж, у неї народився синочок Кирило. А потім з сімейним життям не вийшло. Але Наташа - людина зі стрижнем, тому не склала крила. Поступила (з першого разу) В Вінницький медичний університет і стала наполегливо «гризти граніт науки». Скоро вона закінчить своє акушерське відділення. Зараз у Бердичеві проходить інтернатуру. І хоча в серіалі «Інтерни» життя інтернів показано веселим і безтурботним, в реальному житті все не зовсім так. Тим більше, що Наташі треба готуватися до медичної кар’єри за кордоном, а там кожен Айболить повинен бути майстром на всі руки. Ну, як приблизно у нас «сімейний лікар».

 

Напевно, читач здивується-яка там робота за кордоном-дай Бог після вузу хоч на батьківщині роботу за фахом знайти, та ще бажано ближче до рідної домівки. Адже в Україні з житлом для молоді просто біда. Його просто ніхто не будує. Ну, а окремі «ініціативи президента» і інша компанійщина цього насущного питання, звичайно ж не вирішать. Так от, діло молоде і Наташа одного разу опинилась з подружками в одній студентській компанії, де були і хлопці студенти-іноземці. Там вона і познайомилася з Шеддлом. Родом він був із Єгипту. І він закохався у Наталку. Всі роки навчання в Університеті вони були завжди поруч, тому, що вони завжди були цікаві один одному, ну і у них виникло справжнє почуття, з яким щастить не кожному.

 

У батьків Шеді, як називає Наташа свого нареченого, є свій будинок в Єгипті. Але вони там не живуть-перебралися в Саудівську Аравію. Справа в тому, що «закордон» теж буває різним. Є країни, де люди отримують маленьку зарплату, а оскільки іноземці простіше можуть мігрувати по світу. Багато з них і шукають собі і життя і роботу, не боячись переїхати в іншу країну. Їх же не мучить як слов’ян, ностальгія. Вони, переїжджаючи, намагаються максимально поліпшити своє життя, зробити його комфортним.

 

Коротше кажучи, скоро (відразу після закінчення інтернатури) у Наташі і Шеддла буде весілля, точніше, цілих два. Одне-буде на Україні, інше-в Каїрі. А потім буде цікава робота в наймальовничішому куточку світу - Дубаї. Там молоде подружжя буде трудитися докторами в приватній клініці.А синочок Наташі піде в школу... Тому, живучи в маленькому містечку, не треба впадати у відчай. Хто знає, кому в житті випаде ще щасливий квиток?