Четвертий маршрут, мабуть, терміново чекає іншого перевізника

Від редактора: Позавчора в Бердичівській міській раді проводився конкурс на визначення перевізників на міські пасажирські автобусні маршрути. Але конкурс ще не закінчено і протокол не підписано (на момент ранку середи). За словами заступника міського голови, сьогодні ще мають зробити виїзне засідання, щоб перевірити автобуси підприємця Вікарія, який подав документи на конкурс.

І саме сьогодні до редакції принесли матеріал, який прямо стосується міських перевезень, особливо на четвертому маршруті, який ми друкуємо нижче. Можливо ця замітка дозволить прийняти конкурсній комісії правильне рішення.

«Театр починається з вішалки»… Це вже аксіома, яку знають всі: і старий, і малий. А з чого починаються автоперевезення пасажирів? Досвідчена людина, звісно тільки посміхнеться: «Знамо з чого: з технічної перевірки транспорту та з медичного огляду водія». А далі… А далі все залежить від професійного і культурного рівня шофера.

Любо-дорого їздити «дев’ятим» маршрутом: водії ввічливі, уважні, машини їздять згідно розкладу (геть годинника можна звіряти)… А ось мешканцям районів хлібозаводу, рафінадного заводу, Корніловки не позаздриш. Легше і скоріше добратися із Житомира до Бердичева, ніж діждатися «четвірки». Буває, що автобуса потрібно чекати 40-50 хвилин, бо на маршрут не завжди виїжджають всі екіпажі. А якщо стають на обідню перерву, то всі одночасно. Хто молодший – ходить пішки (тому що не всі можуть дозволити собі розкіш їздити на таксі)…

Щоб не бути голослівним, наведу лише один епізод , який стався 22 грудня. О 12 годині 18 хвилин автобус №4 під”їхав до зупинки «Соборна площа», де на нього вже більше ніж півгодини очікувало людей стільки, скільки за технічною характеристикою немає місць для сидіння. Та наші люди звичні до всього. Насилу розмістилися: пенсіонери з величезними сумками, молоді матусі з малими діточками… «Сильна стать» одразу окупувала місця, діючи за гаслом: «Хто сильніший, той правий», решта розмістилися «ялиночкою»… Рушили… Поїхали… Біля базару, біля лікарні… знову і знову до салону примудрялися якимось чином входити пасажири. Люди тиснулися, тому що співчували один одному (на вулиці мінусова температура, а їхати потрібно всім). Та й водій дуже професійно сприяв цьому. Під’Їжджаючи до наступною зупинки, посміхаючись до кондуктора, він промовляв: «Що? Почнемо трамбувати?», - тиснув на гальма і глумливо подивлявсь у дзеркало, як люди похилого віку і діти збиваються з ніг і валяться одне на одного (склалося таке враження, що цю людину не мама родила і дітей в неї також немає)…

Але це все – «квіточки», проти того, що цей самий водій може собі дозволяти. Вранці, коли діти й вчителі, поспішаючи до школи, сідають в автобус №4, на вітровому склі якого прикріплена табличка «Соборна площа – Газопровод», з розрахунком доїхати до загальноосвітнього колегіуму №14, їх можуть довезти тільки до зупинки «Вокзал» (без попередження, що автобус не поїде до кінцевої зупинки), мотивуючи це тим, що там немає де розвернутися, хоча маршрутки «дев’ятки» у яких «посадка» нижче, по цій самій Білопільській вулиці проїжджають без проблем. Коли пасажири наполягають на тому, щоби їх таки довезли бодай до школи, водій, попередньо облаявши всіх, може підвезти, але зупиниться таким чином, щоб двері виявилися перед найбільшим наметом, в який мусять цибати робітники школи і першокласники, провалюючись по пояс у сніг… До цього, мабуть, потрібно добавити, що коли водія запитують: «Чому накурено в салоні?», - у відповідь звучить: «Не подобається – йди пішки…»

Неодноразово намагалися подзвонити за зазначеними у салоні автобуса номерами телефонів, щоб попередити про порушення, але у відповідь чулися тільки гудки… Може цей телефон «липовий»? Хотілося б ще знати яким чином і хто видає ліцензії на дозвіл перевезення людей?

І чи почує хтось потенційних пасажирів маршруту №4, за дорученням яких статтю підготував Анатолій Запорожан , вчитель Бердичівської художньої школи, член Національної Спілки Журналістів України.